Основні засоби оцінюють в натуральному і вартісному (грошовому) вираженні. Вимірювачі в натуральному вираженні призначені для визначення кількості основних засобів за видами для характеристики технічного складу, ступеня зносу, складання балансу обладнання, розрахунку виробничих потужностей і т.д. Однак застосування натуральних вимірників не дозволяє отримати узагальнену оцінку різних за споживчою вартістю і натурально-речовій формі основних засобів. З цією метою використовується грошова оцінка основних засобів.

Для обліку основних засобів у вартісному (грошовому) вираженні застосовують різні способи оцінки, які залежать від часу їх придбання та стану (рис. 4.1). Залежно від часу придбання розрізняють початкову і відновну (поточну) вартість основних засобів, а в залежності від стану - повну і залишкову вартість (вартість за вирахуванням зносу).

Отже, в практиці обліку можливі наступні варіанти оцінки основних засобів:

• - по повної початкової вартості;
• - по повній відновної вартості;
• - за первісною вартістю за вирахуванням зносу;
• - по відновлювальної вартості за вирахуванням зносу.

Мал. 4.1. Види вартісної оцінки основних засобів

Основні засоби приймаються до обліку за первісною вартістю.

Первісною вартістю основних засобів (ОСП), придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, спорудження та виготовлення, транспортування основних засобів, а також інші витрати, пов'язані з їх доведенням до стану готовності до експлуатації.

Первісна вартість основних засобів протягом усього терміну їх корисного використання може як зменшуватися, так і збільшуватися. Головним фактором зменшення вартості основних засобів є їх фізичне вибуття внаслідок зношування в процесі функціонування (часткова ліквідація). Основними факторами збільшення їх вартості є різні форми відтворення основних засобів - добудова, дообладнання, реконструкція, ремонт, модернізація, нове будівництво, технічне переозброєння.

Зауважимо, що істотний вплив на зміну вартості основних засобів надають інфляційні процеси.

Відновлювальна (поточна) вартість основних засобів (ОСВ) відображає вартість основних засобів в сучасних умовах з урахуванням зміни витрат на їх створення, придбання, транспортування та інші роботи, тобто на момент їх переоцінки.

Відновлювальна вартість визначається шляхом переоцінки основних засобів. Комерційна організація може не частіше ніж один раз на рік (на початок звітного року) переоцінювати групи однорідних об'єктів основних засобів за поточною (відновної) вартості шляхом індексації чи прямого перерахунку по документально підтвердженим ринковими цінами. При прийнятті рішення про переоцінку за такими основними засобами слід враховувати, що в подальшому вони переоцінюються регулярно, щоб вартість основних засобів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності, істотно не відрізнялася від поточної (відновлювальної) вартості.

При використанні методу індексації первісної вартості об'єкта множать на індексує коефіцієнт. В якості такого коефіцієнта використовується індекс- дефлятор, що розраховується Росстатом. З 1995 р підприємства можуть використовувати метод прямого перерахунку, при якому вартість об'єктів основних засобів визначається на основі ринкових цін на момент їх переоцінки. Слід зауважити, що правильність визначення відновної вартості об'єкта повинна бути підтверджена документально. Як документального підтвердження можуть виступати експертні висновки спеціалізованих організацій, дані про ціни на аналогічні товари підприємств-виробників або торговельних організацій і т.д.

У процесі функціонування основні засоби піддаються зносу. При цьому зношення основних засобів відбувається тим швидше, чим інтенсивніше вони використовуються. Однак зношування має місце і тоді, коли основні засоби не використовуються, наприклад, внаслідок впливу на об'єкт сил природи або надзвичайних обставин (повеней, пожеж і т.п.), а також внаслідок технічного прогресу і зростання продуктивності суспільної праці. Існують два види зносу: моральний і фізичний. При цьому виділяють дві форми морального зношування: по-перше, внаслідок здешевлення їхній відтворення (скорочення витрат); по-друге, внаслідок створення нових, більш досконалих основних засобів, що володіють кращими техніко-економічними характеристиками (потужністю, продуктивністю, надійністю і т.п.).

Залишкова вартість основних засобів (ВЗГ) - це різниця між початкової (або відбудовної) вартістю і зносом. Основні засоби, беручи участь у виробничому процесі і зношуючись, не змінюють до кінця свого існування первісної натуральної форми. При цьому вони передають на продукт лише свою вартість. Тому висловити знос в натуральній формі неможливо. Він може бути визначений лише в грошовій оцінці. Для відновлення зносу існують амортизаційні відрахування, норми яких встановлюються виходячи з терміну корисного використання, первісну вартість основних засобів і обсягу продукції, що випускається.

Нарахування амортизації по об'єкту основних засобів починається з 1-го числа місяця, наступного за місяцем прийняття цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і проводиться до повного погашення вартості цього об'єкта або його списання з бухгалтерського обліку; припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем повного погашення вартості об'єкта або його списання з бухгалтерського обліку. Амортизація нараховується незалежно від результатів діяльності організації в звітному періоді і відображається у бухгалтерському обліку звітного періоду, до якого відноситься.

Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ 6/01) [1] нарахування амортизації по об'єктах основних засобів може проводитися одним із таких способів:

• - лінійний спосіб;
• - спосіб зменшуваного залишку;
• - спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання;
• - спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).

Протягом звітного року амортизація по об'єктах основних засобів нараховується щомісячно незалежно від застосовуваного способу нарахування в розмірі 1/12 річної суми.

Річна сума амортизаційних відрахувань (А) визначається:

- при лінійному способі - з початкової або відновної вартості об'єкта основних засобів ( ) І норми амортизації ( ), Обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта ( ):

(4.1)

- при способі зменшуваного залишку - з залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року ( ) І норми амортизації ( ), Обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта прискорення ( ), Встановленого відповідно до законодавства РФ:

(4.2)

- при способі списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання - з початкової або відновної вартості об'єкта основних засобів ( ) І норми амортизації ( ), Яка визначається співвідношенням, в чисельнику якого число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта ( ), А в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта (i):

(4.3)

- при способі списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) - виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді ( ) І співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів ( ) І передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів ( ):

(4.4)

Строк корисного використання визначено як період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить дохід організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості продукції (обсягу робіт) в натуральному вираженні, очікуваного до отримання в результаті використання цього об'єкта. Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається організацією самостійно, виходячи:

• - з очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;
• - очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;
• - нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди).

Поряд із залишковою вартістю основних засобів виділяють ліквідаційну вартість, тобто вартість можливої ​​реалізації вибувають, повністю зношених основних засобів. Ліквідаційна вартість менше залишкової на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією об'єктів основних засобів.