§ 4. Провадження у справах про економічну неспроможність (банкрутство)

рекомендована література

1. Борисенкова, Т. Мирова угода в справі про банкрутство: правове забезпечення балансу приватних і публічних інтересів / Т. Борисенкова // Арбітражний і цивільний процес. - 2006. - № 8. - С. 31 - 35.

2. Дубай, С.І. Кримінальне банкрутство: проблеми правового регулювання / С.І. Дубай // Проблеми цивільного права та процесу: зб. науч. ст. / Відп. ред. І.Е. Мартиненко. - Гродно: ГрГУ, 2006. - С. 116-130.

3. Каменков, В. С. Мирова угода в справі про банкрутство / В. С. Каменков // Вісник Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь. -2009. - № 2. - С. 24-40.

4. Кулаковський, С. Л. Покриття витрат по держмито в процесі провадження у справі про банкрутство боржника / С. Л. Кулаковський // Вісник Вищого "Господарського Суду Республіки Білорусь. - 2004. - № 5. - C. 124. \

5. Попондопуло, В.Ф. Проблеми вдосконалення законодавства про неспроможність (банкрутство) / В.Ф. Попондопуло // Правознавство. - 2006. - № 3. - С. 18 - 38.

6. Постатейний науково-практичний коментар до Закону Республіки Білорусь «Про економічну неспроможність (банкрутство)» / В.С. Каменков [и др.]; під заг. ред. В.С. Каменкова, Л.Г. Козирєвої. -Мінськ: ГІУСТ БГУ, 2005. - С. 466-469.

7. Збірник нормативних правових актів Республіки Білорусь про економічну неспроможність (банкрутство) / авт.-упоряд. В.С. Каменков, В.В. Жандаров, Ю.К. Грушецький; ідея і заг. ред. В.С. Каменкова. -Мінськ: ГІУСТ БГУ, 2005. - 360 с.

8. Чуприков, Д.В. Про деякі процесуальні особливості розгляду в арбітражних судах справ про неспроможність (банкрутство) / Д.В. Чуприков // Арбітражний і цивільний процес. - 2001. - № 5.

Інститут неспроможності (банкрутства) є невід'ємним і найважливішим елементом ринкової економіки, юридична природа якого є наслідок конкурентних відносин, що виникають в конкурентному ринковому середовищі. Інститут неспроможності та банкрутства дозволяє вирішити два завдання: по-перше, забезпечити боржникові захист від кредиторів, вимоги яких він не в змозі задовольнити; по-друге, захистити інтереси кредиторів від неправомірних дій боржника та інших кредиторів, забезпечивши збереження майна і справедливе його розподіл між кредиторами.

Основними правовими цілями банкрутства як інституту громадянського права є:

1) виробництво боржником розрахунків з кредиторами (або шляхом примусового розпродажу майна боржника, або шляхом надання йому можливості відновити платоспроможність);

2) при неможливості цього - виведення боржника з економічного обороту правовими способами: шляхом проводиться під контролем суду ліквідації юридичної особи або звільнення від боргів громадянина.

Інститут банкрутства - комплексний правовий інститут: будучи інститутом громадянського права, він приблизно наполовину включає в себе норми процесуального права. Пов'язано це з тим, що норми законодавства про банкрутство, на відміну від інших норм цивільного права, можуть бути реалізовані тільки через судові акти. Зазначені обставини дозволяють зробити наступний висновок про механізм функціонування правових норм, що складають інститут банкрутства: матеріальне право встановлює критерії банкрутства, тобто умови, при наявності яких учасник економічного обороту передбачається банкрутом де-факто, процесуальне право «включає» власне механізм банкрутства, який переводить такого учасника з розряду звичайних, що володіють рівною з іншими дієздатністю, в категорію особливих, дієздатність яких визначається їх правовим становищем - оголошеним судом статусом банкрута.

Таким чином, основним призначенням процесуальної частини законодавства про банкрутство є встановлення в судовому процесі факту банкрутства (неспроможності) учасника економічного обороту, що тягне особливі умови його подальшого функціонування. У зв'язку з цим М.Л. Скуратівський та В.В. Ярков обґрунтовують висновок про рівну складової (за обсягу норм, а по їх значенню) в інституті банкрутства матеріального і процесуального почав, їх рівноправність і взаємопроникнення. Вважають, що неправильно в даному випадку представляти процесуальні норми допоміжними по відношенню до матеріальних: без них інститут банкрутства був би тільки декларацією, побажанням, і не забезпеченим реальним механізмом функціонування 381 .

Дійсно, справи про економічну неспроможність (банкрутство) боржників - юридичних осіб та індивідуальних підприємців розглядаються господарськими судами за правилами, визначеними ГПК з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про економічну неспроможність (банкрутство)» 382 (Далі - Закон про банкрутство); Указом Президента Республіки Білорусь «Про деякі питання економічної неспроможності (банкрутства)» від 12 листопада 2003 № 508 383 з урахуванням змін, внесених Указом Президента Республіки Білорусь від 27 серпня 2004 № 411; постановою Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь «Про деякі питання практики застосування законодавства, що регулює питання економічної неспроможності (банкрутства)» від 2 грудня 2005 № 30, що діє з урахуванням змін, внесених постановами Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 21 квітня 2006 р . № 7 і від 18 грудня 2007 р № 12 384 ; іншими законодавчими актами про економічну неспроможність (банкрутство).

З кожним роком кількість розглянутих судами справ даної категорії зростає. У першому півріччі 2008 р в господарські суди Республіки Білорусь надійшло 943 заяви про економічну неспроможність (банкрутство). Найбільша кількість заяв надійшло на розгляд господарського суду міста Мінська (352 заяви, що становить 37% від загального числа що надійшли) і господарського суду Брестської області (1 60 заяв, що становить 1 7% від загального числа що надійшли). Із загальної кількості заяв, прийнятих до виробництва господарськими судами в першому півріччі 2008 р, по 14 справах боржниками виступали підприємства державної форми власності, по 639 справах - підприємства приватної форми власності.

Основною метою розгляду справ про банкрутство є не вирішення спору, а встановлення факту неспроможності юридичних осіб та індивідуальних підприємців і визначення шляхів відновлення платоспроможності боржника або позбавлення боржника його статусу, тобто його ліквідація.

Відповідно до стст. 5, 18, 19 Закону про банкрутство, ст. 265 ГПК розгляд справ про банкрутство здійснюється господарськими судами за місцем знаходження боржника незалежно від того, хто є заявником (резидент або нерезидент Республіки Білорусь).

Процесуальний порядок розгляду справ даної категорії в господарському суді значно відрізняється від загального порядку позовного провадження.

малюнок 15.2

При розгляді справ про банкрутство можуть застосовуватися певні процедури (див. Малюнок 15.3).

малюнок 15.3

Відповідно до ст. 54 XПК особами, які беруть участь у справі про банкрутство, є заявники та зацікавлені особи. Конкретний перелік осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, наведені в ст. 20 Закону про банкрутство. Ними є:

1) боржник;

2) керуючий (тимчасові керуючі);

3) конкурсні кредитори;

4) нологовие та інші уповноважені органи;

5) місцевий виконавчий і розпорядчий орган за місцем знаходження боржника;

6) прокурор;

7) орган державного управління у справах про банкрутство;

8) власник майна боржника, його представники;

9) засновники (учасники) боржника, їх представники; 1 0) представник працівників боржника;

11) державні органи і організації, у віданні або підпорядкуванні яких знаходиться боржник;

12) інші зацікавлені державні органи та організації.

У справах про банкрутство формою звернення до господарського суду є заява про банкрутство боржника (ст. 7 ГПК). Така заява є підставою для порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і має відповідати всім висунутим до нього законодавством вимогам.

Правом на звернення до господарського суду із заявою про економічну неспроможність (банкрутство) боржника мають боржник, кредитор, прокурор, орган державного управління у справах про банкрутство, інші уповноважені на те державні органи та організації (п. 6 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь « Про деякі питання практики застосування законодавства, що регулює питання економічної неспроможності (банкрутства) »).

Підстави подачі заяви про банкрутство для кожного з перерахованих вище осіб різні. Вони містяться в Законі про банкрутство і Указі Президента «Про деякі питання економічної неспроможності (банкрутства)» від 12 листопада 2003 № 508. Відсутність необхідних підстав тягне повернення заяви про банкрутство.

Вимоги до форми і змісту заяв про банкрутство і переліку документів, що додаються містяться в стст. 23-29 Закону про банкрутство. Крім того, до заяви про банкрутство додаються необхідні документи. Порушення цих вимог тягне залишення заяв без руху.

Питання про прийняття заяви про економічну неспроможність (банкрутство) вирішується господарським судом не пізніше 30 днів з дня надходження до цього суду такої заяви.

При недотриманні встановлених вимог для подачі заяви господарський суд може повернути заяву про банкрутство і додані до неї документи. На практиці найбільш поширеною причиною повернення заяв про банкрутство боржника є недотримання вимог до форми, змісту заяви і до переліку доданих до неї документів. Проте, повернення заяви не перешкоджає вторинному поводження з ним до господарського суду в загальному порядку після усунення доггущенних порушень.

Залежно від фінансового стану боржника процедура конкурсного виробництва як би роздвоюється на самостійні процедури - санацію або ліквідаційної виробництво (див. Рисунок 15.4).

малюнок 15.4

Наявність достатньої майна, інших активів, можливості залучити необхідні інвестиції, впровадити сучасні технології, словом, все те, що може відновити платоспроможність боржника, розглядається господарським судом як підстави доцільності проведення комплексу заходів, спрямованих на санацію підприємства.

У разі відсутності можливості проведення процедури санації щодо боржника господарський суд відкриває ликвидационное виробництво. Єдина мета проведення цієї процедури - грамотно розпорядитися майном, щоб максимально задовольнити заявлені вимоги кредиторів. По завершенні ліквідаційного виробництва господарський суд виносить відповідну ухвалу. Воно і є підставою для внесення запису про ліквідацію боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців.

Відповідно до ст. 155 Закону про банкрутство з моменту порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство на будь-який його стадії може бути укладена мирова угода, головною умовою якого є погашення заборгованості за вимогами кредиторів першої та другої черги.

Питання про правову природу мирових угод у справах про економічну неспроможність (банкрутство) є спірним. Одні вчені вважають, що даний інститут є тільки процесуальним, інші визначають його як цивільно-правову угоду, треті вважають, що мирова угода - це сукупність матеріальних і процесуальних дій.

Мирова угода затверджується господарським судом. У разі його затвердження господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, в якому вказує про затвердження ним мирової угоди 385 .

За заявою ВАТ «Банк» господарським судом визначенням від 18 грудня 2006 року було порушено провадження у справі про економічну неспроможність (банкрутство) СТОВ «Д» і встановлений захисний період. 16 лютого 2007 р. щодо даного боржника було відкрито конкурсне виробництво.

Рішенням суду від 10 травня 2007 р СТОВ «Д» визнано банкрутом, відкрито ликвидационное виробництво. В ході ліквідаційного виробництва боржником для погашення наявної заборгованості та можливості подальшої господарської діяльності були залучені інвестиції в розмірі понад 150 млн. Рублів і 35 тис. Дол. США. Ця обставина дозволила керуючому розробити проект мирової угоди в провадженні у справі про банкрутство СТОВ «Д».

Конкурсні кредитори СТОВ «Д» більшістю голосів вирішили укласти мирову угоду. Внаслідок цього керуючий звернувся до господарського суду з клопотанням про затвердження укладеної мирової угоди.

Господарський суд прийшов до висновку про затвердження мирової угоди, укладеної між боржником і кредиторами, і припинення провадження у справі про банкрутство СТОВ «Д». Згідно з умовами мирової угоди боржника були надані відстрочка та розстрочка боргових зобов'язань. ВАТ «Банк» відмовився від стягнення частини заборгованості на підставі ст. 385 ГК з огляду на вибачення СТОВ «Д» пені за прострочення повернення кредитних ресурсів.

Статистика розгляду господарськими судами Республіки Білорусь справ про економічну неспроможність (банкрутство) за 2006-2008 рр. дозволяє зробити висновок, що мирова угода в судочинстві по цій категорії справ поки залишається мало затребуваною процедурою. Відсоток справ про банкрутство, за якими припинено виробництво в зв'язку з затвердженням мирової угоди, по відношенню до кількості справ, за якими завершено виробництво, є невисоким. У 2008 році він склав 0,8 відсотка 386 .

У науці обґрунтовано пропозицію про можливість існування альтернативної системи антикризового управління - системи незалежних (арбітражних) керуючих, акредитованих при господарському суді. Існування подібної системи імовірно дозволить зробити систему арбітражного управління більш ефективною в силу створення конкуренції в системі арбітражного керування, а кредиторам - реалізувати своє право вибору органу управління майновим комплексом боржника на альтернативній основі. У господарського суду з'явиться більше можливостей для контролю дій керуючих. Для досягнення мети охорони прав та інтересів кредиторів від неправомірних дій боржника напередодні банкрутства вчені пропонують ввести інститут превентивних заходів. Під превентивними заходами розуміються заходи, що застосовуються кредиторами і (або) уповноваженим органом, що мають на меті припинення дій неспроможного боржника, що створюють загрозу порушення майнових прав кредиторів і (або) уповноваженого органу, що проводяться для запобігання відчуження майна боржника. Однією з таких заходів, зокрема, може стати процедура «попередження», що блокує відчуження боржником своїх активів в період, що передує неспроможності 387 .

381 Арбітражний процес: підручник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом / відп. ред. д-р юрид. наук, проф. В.В. Ярков. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М .: Волтерс Клувер, 2006. - Глава XVII, § 3.

382 НРПА. - 2000. - № 73. - 2/1 98.

383 НРПА. - 2003. - № 127. - 1/5085.

384 НРПА. - 2006. - № 9.

385 Можна говорити про спадкоємність сучасного інституту мирової угоди у справах про неспроможність (банкрутство) аналогічного інституту XIX ст .: ще в Статуті «Про торговельну неспроможність» 1832 р робився акцент на процесуальну складову світової угоди. Див .: Базаров, В.А. Інститут мирової угоди: Порівняльні аспекти та шляхи розвитку: автореф. ... дис. канд. юрид. наук / В.А. Базаров; МВС Росії; Санкт-Петербурзький університет. - СПб., 2004. - С. 18.

386 Каменков, В.С. Мирова угода в справі про банкрутство / В.С. Каменков // Вісник Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь. - 2009. - № 2. - С. 24-40.

387 Царик, Г.П. Реалізація та охорона прав і законних інтересів кредиторів при банкрутстві господарюючих суб'єктів: автореф. ... дис. канд. юрид. наук / Г.П. Царик. - Єкатеринбург, 2008. - С. 7-8.