Минулого тижня один з українських чиновників виступив з вельми амбітним, на перший погляд, заявою. Україна розраховує вже найближчим часом грати важливу роль на міжнародних продовольчих ринках. Про це заявив віце-прем'єр України Віктор Тихонов, який взяв участь у закритті Х Економічного саміту Польща - Україна, який проходив у Варшаві.

Фото: AP

Чому подібне смілива заява українського чиновника амбітно тільки на перший погляд? Справа в тому, що експорт продовольства може забезпечувати значні прибутки деяким комерційним структурам, приватним особам, але не приносить відчутного доходу в масштабах держави. Найбільший прибуток приносять високотехнологічні галузі, тому відповідальні уряду зосереджують зусилля на розвитку високих технологій.

Протягом двох останніх десятиліть основними статтями українського експорту, які приносили валютну виручку, є продукція металургійних підприємств (переважно, напівфабрикати) і хімічної промисловості (в основному, добрива). При цьому продукція обох галузей виробляється, за рідкісними винятками, на обладнанні радянських часів. Лакшмі Міттал теж не став особливо замислюватися на цей рахунок і вичавлює останні соки з не найбільш технологічно передового обладнання "Криворіжсталі".

Читайте також: Економіка України: катастрофа неминуча?

Як результат, українські експортери все ще володіють деякою конкурентоспроможністю в сегменті не надто високих технологій, але і тут їх продовжують тіснити старі і знову з'являються конкуренти. До того ж співвідношення ціна - якість продукції українських виробників безпосередньо залежить від вартості імпортованих, в тому числі з Росії, енергоносіїв і сировини.

Але виявляється, в "місці прориву", позначеному українським віце-прем'єром на форумі у Варшаві, ситуація склалася абсолютно не викликає оптимізму. Так, надбанням громадськості стало недавно повідомлення асоціації "Український клуб аграрного бізнесу". За оцінками бізнесменів-аграріїв, загальна сума імпорту овочів і фруктів в Україну в 2010 році, в порівнянні з 2005 роком, у вартісному вираженні зросла в 4,2 рази, перевищивши 860 мільйонів доларів. При цьому у фізичному вираженні (тобто в тоннах) імпорт продукції плодоовочівництва зріс на 77 відсотків.

Фото: AP

Зрозуміло, на Україні можна виростити не всі, що знаходить попит у тутешніх споживачів. Можливо, хтось припустив, що такий відчутний приріст імпорту відбулося за рахунок збільшення ввозу в країну ананасів, бананів, цитрусових, ківі, манго, помело і тому подібної екзотики. Це свідчило б, в числі іншого, про підвищення добробуту громадян України. Насправді все набагато сумніше. Загрозливими темпами зростає імпорт продуктів, які традиційно виробляються в "житниці Європи".

Наприклад, імпорт картоплі, капусти, цибулі, моркви, помідорів і огірків зріс у 18,5 рази за останні п'ять років, досягнувши в 2010 році 190 тисяч тонн, а зарубіжних яблук, груш, вишень, черешень і абрикосів торік було завезено понад 210 тисяч тонн, що майже в п'ять разів перевищує значення 2005 року.

Чому представники асоціації Українського клубу аграрного бізнесу взяли за точку відліку 2005 рік? Очевидно, це не випадково. У колишні часи було прийнято порівнювати успіхи радянського ладу з досягненнями царського режиму за показниками 1913 року, тобто останнього мирного року напередодні вступу Росії в Першу світову війну. Україна в 2005 році вступила до Світової організації торгівлі.

Свого часу і Китай прийняв політичне рішення про необхідність вступу до СОТ. Але зроблено це було після того, як були скрупульозно зважені всі за і проти, прораховані вигоди і ризики. Проте, переговори про приєднання Піднебесної до всесвітнього торгового клубу велися десятиліттями. Пекін бився за кожен відсоток мит і місяць перехідних періодів по чутливих позицій.

Герої Майдану спростили переговорний процес до межі - погодилися на умови, не без підстав вважалися неприйнятними попередньою командою переговірників. Вчинено це було заради миттєвого пропагандистського ефекту - вступити до СОТ раніше за Росію. Говорячи народною мовою, "на зло бабусі відморозити собі вуха". Результат не забарився: на полицях українських супермаркетів - картопля з Африки (Єгипет), яблука та моркву з Європи (Польща та інші), м'ясо з Америки (Аргентина, Бразилія).

У цьому не було б великої біди, якби Україна мала надлишок валюти від успішного експорту будь-якої іншої продукції або сировини, а займатися сільським господарством всередині країни було б собі дорожче за низкою причин. Але Україна - це не Нечорнозем'я і не зона ризикованого землеробства. Навпаки, "житниця Європи" - це родючі грунти і сприятливий, м'який клімат.

А між тим, як повідомили світові інформаційні агентства на початку лютого, ціни на продовольство в усьому світі в січні 2011 року рекордно зросли. Індекс Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), який формується на основі середніх оптових цін на продукти харчування в найбільших країнах світу, досяг критичної позначки.

Зокрема, значно подорожчало зерно. Частина експертів пояснюють різкий стрибок цін на зернові культури природними катаклізмами: повінню в Австралії, посухою в Аргентині і морозами в США. Інші аналітики бачать головну причину подорожчання продовольства в політиці фінансової влади США. Багато хто прогнозує на найближчі роки світову продовольчу кризу.

Фото: AP

Так чи інакше, вимальовується картина, що смачної і здорової їжі на всіх охочих не вистачає вже зараз. Отже, купити дорогу їжу зможуть тільки багаті. Передумов до того, що ситуація зміниться на краще в недалекому майбутньому, поки не видно. Для багатьох країн це не стаття дохідного експорту, а подорожчав в рази імпорт і питання продовольчої безпеки. Виходячи з цих міркувань, зокрема, Росія заборонила експорт зерна, а Україна призупинила його на невизначений час. І в СОТ, і у світової спільноти в цілому ці рішення Москви і Києва викликали незадоволення. Але тут, як то кажуть, "не до жиру ..."

Україна завершила процес інтеграції в світову економіку, і тепер керівництво країни з подивом розглядає плоди цієї інтеграції. Можна будувати довгострокові стратегії розвитку, але для початку непогано б "житниці Європи" нагодувати своїх громадян. В умовах розореного сільського господарства і залишаючись членом СОТ, зробити це буде непросто.

Читайте найцікавіше в рубриці "Світ"