1. 5.3. Оцінка якості промислової продукції Перш ніж приступити до викладу проблем оптимізації, розглянемо...

5.3. Оцінка якості промислової продукції

Перш ніж приступити до викладу проблем оптимізації, розглянемо методи оцінки якості промислової продукції. Як вже було сказано, формування критеріїв якості та управління повинно здійснюватися на найперших стадіях проектування промислових виробів.

Управління якістю промислової продукції обов'язково передбачає його оцінку. Без науково обґрунтованих методів оцінки показників неможливо визначити фактичну якість продукції, що випускається, спрогнозувати його динаміку на перспективу, розрахувати економічно оптимальний рівень, розробити обґрунтовані планові завдання, не можна контролювати їх виконання.

В кожному виробі ті чи інші властивості, що визначають його якість, представлені в певній кількості (показнику якості). Оскільки властивості можуть мати єдиний і комплексний характер, остільки і показники якості, що характеризують ці властивості, прийнято ділити на одиничні і комплексні.

Кількісна оцінка того чи іншого окремого властивості не викликає особливих труднощів. Однак вони виникають вже при розробці комплексного групового показника, кількісно характеризує органічну сукупність тих чи інших властивостей. Розробка узагальнених показників якості виробів представляє найбільші труднощі. Перш за все, постає проблема визначення коефіцієнтів вагомості одиничних показників. Рішення багатьох проблем лежить на шляху застосування системного підходу до якості продукції як сукупності її властивостей і до дослідження узагальненого критерію якості як системи, що формується під впливом комплексних показників більш низького ієрархічного рівня і одиничних показників.

Якість продукції, як відомо, представляє не набір властивостей продукції, а їх певну систему. Точно так само і показники якості продукції знаходяться в певних системних зв'язках один з одним, зокрема, розташовані на різних рівнях ієрархії. Якщо прийняти, що в цій ієрархії нульовий рівень займає узагальнений критерій якості продукції, то на наступному рівні будуть знаходитися показники, що кількісно характеризують групи властивостей, під безпосереднім впливом яких формується якість виробу. У їх числі можуть, наприклад, перебувати такі комплексні групові показники, як конструктивний, фізичний, економічний та інші ( Мал. 5.2 ).

Кожен з цих показників формується під впливом комплексних показників нижчого рівня або з одиничних показників.

Після того, як визначено набір показників якості даної продукції, приступають до визначення їх чисельних значень.

Згідно зі стандартами, під керуванням якістю продукції розуміється встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції при її розробці, виробництві і експлуатації або споживанні, здійснювані шляхом систематичного контролю якості і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що впливають на якість продукції. Стандартне визначення якості продукції, встановлений цими документами, говорить: "Якість продукції є сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення".

В кожному виробі ті чи інші властивості, що визначають його якість, представлені в певній кількості (показнику якості). Оскільки властивості можуть мати єдиний і комплексний характер, остільки і показники якості, що характеризують ці властивості, прийнято ділити на одиничні і комплексні.

Різновидом комплексного показника є узагальнений критерій якості продукції. Під ним розуміється комплексний показник, кількісно характеризує весь комплекс властивостей продукції, за яким оцінюється її якість.

Кількісна оцінка того чи іншого окремого властивості не викликає особливих труднощів. Однак вони виникають вже при розробці комплексного групового показника, кількісно характеризує органічну сукупність тих чи інших властивостей.

При оцінці якості продукції застосовують диференціальний, комплексний і змішаний методи.

Диференціальним називається метод оцінки рівня якості продукції, заснований на використанні одиничних показників.

При диференціальному методі розраховують відносні показники якості продукції за формулами:

або

де - значення -го показника якості оцінюваної продукції;

- значення -ro базового показника;

- кількість показників якості продукції.

З формул (5.1) і (5.2) вибирають ту, при якій збільшення відносного показника відповідає поліпшення якості продукції. Наприклад, відносний показник для продуктивності, потужності, енергоозброєності виробів і т. Д. Обчислюють за формулою (5.1), т. К. Збільшення значення одиничного показника вказує на поліпшення якості продукції. Відносний показник матеріаломісткості, вмісту шкідливих домішок і т. П. Розраховують за формулою (5.2), т. К. В цьому випадку поліпшення якості продукції визначається зменшенням значення одиничного показника.

Формули (5.1) та (5.2) справедливі при відсутності обмежень в значеннях одиничних показників якості продукції. При наявності таких обмежень, рівних , Відносні показники обчислюються за формулою:

Отже, при комплексній оцінці якості продукції завжди слід прагнути визначати таку залежність комплексного показника від приватних показників, щоб вона відображала фізичну сутність даного явища.

Під базовим зразком розуміється зразок продукції, прийнятий для порівняння при оцінці її технічного рівня і якості, відповідний передовим науково-технічних досягнень на встановлений період. При цьому визначають, чи досягнуто рівень базового зразка в цілому, за якими показниками він досягнутий, які показники найбільш сильно відрізняються від базових.

Принцип порівняння сукупності одиничних показників якості базового і зразка продукції є основним, але не єдиним. Цей принцип виявляється неприйнятним при оцінці зразків продукції в умовах відсутності аналогів, наприклад, при створенні принципово нових зразків продукції або в умовах обмеженої інформації про аналоги. У цих умовах використовується принцип максимуму корисного ефекту від використання зразка продукції, т. Е. Принцип максимального (мінімального) значення узагальненого показника якості.

Контрольні питання

1. Яка особливість системного аналізу?
2. Що являють собою реальні і абстрактні системи?
3. Що називають математичною моделлю?
4. У яких видах можливо математичний опис?
5. Яка мета побудови математичної моделі?
6. Чи можливо управління по математичної моделі у вигляді системи рівнянь регресії?
7. Що являє собою детермінована статистична модель?
8. Що являє собою детермінована стаціонарна модель?
9. Що являє собою детермінована динамічна модель?
10. Що являє собою статистична стохастична модель?
11. Що являє собою динамічна стохастична модель?
12. Запишіть структуру лінійного рівняння регресії.
13. Від чого залежить кількість доданків в рівнянні регресії?
14. Від чого залежить кількість рівнянь регресії?
15. Як використовується критерій Стьюдента при побудові математичної моделі?
16. З якою метою вводиться критерій Фішера?
17. Як визначаються коефіцієнти рівняння регресії?
18. Опишіть процедуру визначення значущості коефіцієнтів рівнянь регресії.
19. Що називається адекватністю математичної моделі?
20. Як розраховується дисперсія адекватності?
21. Опишіть процедуру побудови математичної моделі по Мал. 5.1 .
22. Які заходи застосовують при отриманні неадекватної математичної моделі?
23. Запишіть нелінійне рівняння регресії.
24. Що називається якістю продукції?
25. Поясніть ієрархію показників якості.
26. Що називають одиничним, груповим і узагальненим критеріями якості?
27. Поясніть сутність диференціального методу оцінки якості промислової продукції.
28. Що називається базовим зразком промислової продукції?