«Проблеми розвитку інноваційно-креативної економіки» - 2011
Ключові слова: авіатранспортна галузь, інновації, методи, модель, стратегії

Цитувати публікацію:
Пахомов А.А. Модель стратегічного вибору інноваційної стратегії розвитку авіатранспортної галузі // У збірнику «Проблеми розвитку інноваційно-креативної економіки». - 2011 - с. 291-299. - URL: http://bgscience.ru/lib/10827
Поділитися цією сторінкою:

анотація:

У статті розглядається інтеграція стратегічного та інноваційного менеджменту, на основі якої сформульована і запропонована графічна модель стратегічного вибору інноваційної стратегії розвитку авіатранспортної галузі Російської Федерації. Дана модель включає опис всіх учасників і факторів, що впливають на даний процес, і дає можливість вибору певної стратегії з числа можливих. Сформульовано і запропоновано математичні методи здатні ще більше скоротити коло розглянутих стратегій, і зупиниться на тій, яка максимально задовольняє потребам авіатранспортної галузі.

На сучасному етапі розвитку повітряного транспорту в Світі, авіатранспортна галузь Росії не може ефективно функціонувати і бути конкурентоспроможною без чітко сформульованої стратегії, яка є одним з ключових елементів необхідних для забезпечення цілеспрямованого та сталого розвитку в середньостроковій і довгостроковій перспективі. Стратегічний менеджмент і стратегічне планування поступово стають нормою в управлінні повітряними перевезеннями. Сучасна авіатранспортна галузь функціонує в швидко змінюваному і важко передбаченому оточенні, тут роль стратегічного менеджменту надзвичайно важлива через наявність умов невизначеності і комерційних ризиків.

Поняття стратегічного управління на галузевому рівні може бути визначено як сукупність правил і рекомендацій, керуючись і спираючись на які адміністративний центр (в більшості випадків, Міністерство транспорту) приймає рішення, що регулюють діяльність і завдання учасників галузі на певний період часу. Стратегія, в свою чергу, є системою довгострокових, визначених концептуальних установок або орієнтирів, що впливають на прийняття рішень, що дозволяють розподілити наявні матеріальні, фінансові, трудові, технологічні та інформаційні ресурси між альтернативними варіантами розвитку і коригувати їх розподіл при зміні зовнішніх і внутрішніх умов функціонування . Інноваційна стратегія є одним із засобів досягнення цілей, позначених в федеральних цільових програмах і концепціях Міністерства транспорту, таких як формування спеціальних економічних зон портового типу і системи авіатранспортних вузлів. Стратегії взагалі і інноваційні зокрема, спрямовані на розвиток і використання потенціалу галузі, розглядаються як реакція на зміну зовнішнього середовища, тому різноманіття інноваційних стратегій обумовлюється складом компонентів внутрішнього середовища [1]. Зміни зовнішнього середовища на ринку повітряних перевезень, головним чином, обумовлені:

- економічними факторами: непередбачуваним зміною цін на авіапаливо, посиленням конкуренції на внутрішньому і міжнародному ринку, сезонними коливаннями споживчого попиту, варіативністю споживчих запитів і очікувань;

- соціальними і політичними факторами: політичною обстановкою в країні, зміною показника авіаційної активності населення;

- зведенням законів, нормативних документів, концепцій, рекомендацій і вимог (в т.ч. міжнародних), які безпосередньо і непрямий вплив на процеси в галузі;

- появою нових типів повітряних суден, наземної аеропортової техніки, технологій обслуговування.

Слід зазначити, що стратегічний підхід до розвитку цивільної авіації заснований на системному підході і ставить своїм завданням ув'язку стратегічного потенціалу галузі з його можливостями у зовнішньому середовищі. При цьому, під стратегічним потенціалом розуміється сукупність ресурсів і здатність адміністративного центру оптимально їх використовувати для досягнення поставлених цілей і забезпечення ефективного розвитку.

Рис 1. Інноваційні стратегії галузі.

Сучасне стратегічне планування інновацій в авіатранспортної галузі охоплює період до 10 років і полягає в розробці комплексу заходів з адаптації, передбачення і конструювання змін у зовнішніх умовах шляхом впровадження інноваційних рішень і проектів. Класифікація стратегій представлена ​​на малюнку 1. При цьому необхідно враховувати, що для конкретного підприємства вибір тієї чи іншої інноваційної стратегії залежить більшою мірою від його цілей, від тієї інноваційної політики, яку воно проводить і від фінансових можливостей [2, стор. 512]. Для досягнення цілей підприємство спирається на вивчення можливостей, небезпек і альтернативних варіантів розвитку (SWOT - аналіз), а також динаміки обороту по клієнтам і секторам ринку [3] Таким чином, цілі галузевих елементів часто можуть не збігатися з цілями системи. Можливо так само розбіжність і протиріччя інтересів самих учасників, яскравий приклад тому - зростання зайнятості для одних, і підвищення дивідендів для інших.

Що ж стосується розробки стратегії інноваційного розвитку вітчизняного повітряного транспорту, в кінцевому підсумку вона зводиться до визначення тих чи інших заходів спрямованих на розвиток і полягає в грамотному їх відборі та розподілі за часом реалізації. Разом з тим визначаються показники, до яких повинні привести ті чи інші заходи, а також підлягають оцінці отримані проміжні результати. Відповідно, і узагальнюючи вище сказане, логічно було б запропонувати якусь модель стратегічного вибору, що включає в себе також інноваційну складову (рис. 2). Рис 2. Модель стратегічного вибору.

Дана модель стратегічного вибору ґрунтується на:

1) рівні управлінських прагнень. В даному понятті мається на увазі конкретна мета або група цілей, до досягнення яких учасники галузі повинні прийти в ході реалізації певної стратегії розвитку.

2) сприйнятті рівня змін зовнішнього і внутрішнього середовища і здатності швидкого реагування на зміни. Головним завданням даного рівня є здатність оперативного реагування на непередбачені і прогнозовані зміни в авіатранспортної галузі, описані вище, і вміння використовувати їх як нововиявлені можливості або уникнути негативних наслідків з найменшими втратами.

3) аналізі наявного набору галузевих ресурсів, в тому числі тимчасових, для реалізації того чи іншого комплексу заходів. При цьому реалізація вказаних заходів є не тільки витратною, з точки зору залучення матеріальних ресурсів, але і досить тривалої. Важливо враховувати, що до моменту впровадження результатів вони можуть втратити свою актуальність. Яскравим прикладом у світовій галузі повітряних перевезень можна вважати запропоновані вітчизняним ринком принципово нових послуг з доставки надгабаритних і надважких вантажів на Ан-124 ( «Руслан»), аналогів якого в свій час не було. Фактично, була створена нова ринкова ніша, однак привабливість цього ринку (його прогнозоване зростання 12,5% в рік) призвела до того, що західні компанії зайнялися розробкою аналогічних повітряних суден [4, стор 23]. В результаті на ринку сьогодні набагато більш поширені вантажні літаки західного виробництва через більш низьку вартість і кращих експлуатаційних характеристик, ніж у Ан-124.

Таким чином, інноваційні продукти в галузі повітряного транспорту не застраховані від копіювання конкурентами. З огляду на вигідне географічне положення Росії інновації повинні бути ув'язані з реалізацією транзитного потенціалу територій. В цьому випадку навряд чи можливе повторення галузевого нововведення конкурентами, а так само це дозволить оптимізувати пасажирські та вантажні потоки, що прямують по повітряному коридору «Америка - Азія». Транзитні можливості можуть бути в тій чи іншій мірі реалізовані, як в рамках існуючих федеральних цільових програм, так і в рамках інвестиційних проектів, які пропонуються сьогодні різними закордонними компаніями. У будь-якому випадку, стратегія, яка буде обрана для реалізації повинна визначати в числі своїх пріоритетів збільшення транзитних пасажирських і вантажних потоків, що обслуговуються вітчизняними підприємствами авіатранспортної галузі.

На прикладі моделі стратегічного вибору чітко видно учасники, процеси і атрибути, взаємодія яких в процедурі стратегічного вибору, що враховує всі фактори впливу внутрішнього і зовнішнього середовища, дає оптимальний кінцевий результат у вигляді сформованої стратегії галузевого розвитку. Однак дана модель не має чітких і конкретних меж відбору стратегій (що властиво математичними моделями), тому виникає необхідність її доповнення.

Для інноваційного розвитку вітчизняної галузі повітряних перевезень, актуальний вибір такої стратегії, яка буде спрямована не тільки на збільшення фінансових надходжень від діяльності учасників, але і на збільшення транзитної складової в структурі галузевих потоків. У зв'язку з цим, корисним буде доповнення розглянутої вище моделі стратегічного вибору посредствам застосування математичної формули. У сукупності ця методика здатна забезпечити дійсно оптимальний вибір стратегії розвитку повітряного транспорту РФ. Доповнити графічну модель можна шляхом введення коефіцієнта ефективності ΔК і по прийнятої їм величиною судити про продуктивність і дієвості тієї чи іншої стратегії розвитку галузі. Таким чином, чим вище значення коефіцієнта, тим результативніше може виявитися в кінцевому підсумку обрана стратегія.Так ж, введемо поняття транзитної складової NТ, яка представляє собою грошове або кількісне вираження наданих послуг з обслуговування транзитних потоків повітряних суден, вантажу, пошти та пасажирів, які прямують через територію РФ.

Δ

При розрахунку коефіцієнта, для тимчасового зіставлення розрахункових даних, виникає необхідність дисконтування інвестиції за такою формулою:

Застосовуючи графічну модель стратегічного вибору, і з огляду на її параметри, можна відібрати ряд найбільш прийнятних стратегій інноваційного розвитку авіатранспортної галузі, а потім значно скоротити їх коло за коштами запропонованої математичної формули. Таким чином, представлена ​​в даній статті методика стратегічного вибору інноваційної стратегії розвитку, повністю описують даний процес.

Стратегічне мислення і планування має вже зараз ставати невід'ємним елементом в управлінні повітряними перевезеннями, для того, щоб вітчизняна цивільна авіація була дійсно конкурентоспроможна, успішно розвивалася і могла запропонувати інноваційні продукти і послуги, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. В умовах глобалізації та розвитку інформаційних технологій особливо актуальним стає своєчасна і адекватна реакція учасників галузі на мінливу зовнішню економічне середовище, і вміння отримувати вигоду з сприятливих змін з метою збереження безперервності руху до намічених стратегічним цілям.

джерела:

1. Фатхутдінов Р.А. Інноваційний менеджмент: Учеб. - М .: Інтел-Синтез, 2002. - 624 с.
2. Артур А. Томпсон-мол. Стратегічний менеджмент: концепції й ситуації для аналізу. 12-е изд. Пер. з англ. Видавництво: Вильямс ИД, 2008. - 928 стор.
3. Коробейников О.П. Інтеграція стратегічного та інноваційного менеджменту // Менеджмент в Росії і за кордоном / № 4-2005 р
4. Маркова В. Д., Стратегічний менеджмент: Курс лекцій. - М .: ИНФРА-М, 2001. - 288 с.