Імовірнісні моделі оцінки фінансового стану і перспектив банкрутства

Отримана в результаті фінансового аналізу система показників дозволяє виявити недоліки у фінансово-господарській діяльності організації, охарактеризувати її фінансову стійкість. При цьому одні показники можуть перебувати в критичній зоні, а інші бути цілком задовільними. Зробити однозначний висновок про те, що організація буде неспроможною найближчим часом або, навпаки, стане розвиватися, на основі такого аналізу дуже важко. До висновків про ймовірність неспроможності (банкрутство) можна прийти, зіставляючи показники даної і аналогічних організацій, збанкрутілих або уникли банкрутства. Однак в Росії знайти в кожному випадку відповідний аналог для порівняння важко, а часто і неможливо. Надійність висновків про ймовірність банкрутства істотно підвищується, якщо доповнити фінансовий аналіз прогнозуванням ймовірності банкрутства організації з використанням методів багатофакторного стохастичного аналізу.

Оцінка фінансового стану організацій в економічно розвинених країнах має тривалу історію розвитку. У країнах Західної Європи і США накопичений великий досвід як в області законодавства щодо антикризового регулювання, так і в практиці оцінки і прогнозування ймовірності банкрутства компаній.

Прогнозування банкрутства як самостійна проблема в аналізі фінансового стану організацій виникла в капіталістичних країнах (спочатку в США) після Другої світової війни. Спочатку це питання вирішувалося на емпіричному, якісному рівні і приводив до суттєвих помилок. Перші серйозні спроби розробити ефективну методику прогнозування банкрутства відносяться до 60-х років XX ст. і пов'язані з розвитком інформаційних технологій.

Відомі два основних підходи до передбачення банкрутства. Перший підхід базується на фінансових даних і передбачає оперування кількісними індикаторами. Це багатофакторні моделі, побудовані з урахуванням зміни в області фінансового управління та економіки, на ринках капіталів і інших чинників. У західній практиці для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності організацій широко застосовуються багатофакторні моделі відомих економістів Альтмана, Лиса, Тішоу, Таффлера1. Другий підхід до прогнозування банкрутства заснований на статистиці зміни показників збанкрутілих компаній і їх порівнянні з відповідними даними досліджуваних фірм.

Найбільшого поширення набули моделі прогнозування банкрутства професора Нью-Йоркського університету Е. Альтмана. Однією з найпростіших моделей прогнозування банкрутства вважається двофакторна модель, яка заснована на двох ключових показниках, від яких, на думку Альтмана, залежить імовірність банкрутства: коефіцієнт покриття (характеризує ліквідність) і коефіцієнт фінансової залежності (відображає фінансову стійкість). Вагові значення коефіцієнтів виявляються емпіричним шляхом. Для організацій США дана модель виглядає наступним чином:

де К1 - коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття - по Альтману);

К2 - коефіцієнт фінансової залежності

Для організацій, у яких ZA2 = 0, ймовірність банкрутства дорівнює 50%. Якщо ZA2 - негативна величина (менше 0), то ймовірність банкрутства невелика (менше 50%), якщо ZA2 має позитивне значення (більше 0), то ймовірність банкрутства більше 50% і зростає з ростом ZA2.

Гідність даної моделі полягає в простоті, можливості її застосування при обмеженому обсязі інформації. Однак дана модель не забезпечує високу точність, так як побудована без урахування впливу на фінансовий стан організації інших важливих показників (рентабельності, віддачі активів, ділової активності організації).

У західній практиці широко використовується пятифакторная модель прогнозування банкрутства, запропонована Альтманом в 1968 р, на основі дослідження фінансових коефіцієнтів за допомогою апарату дискримінантного аналізу:

ZA5 = 1,2K1 + l, 4К2 + 3,3К3, + 0,6К4 + 1,0К5,

де K1 - Власний оборотний капітал / Сума активів;

К2 - Нерозподілений (реінвестований) прибуток / Сума активів;

K3- Прибуток до сплати відсотків / Сума активів;

К5 - Ринкова вартість власного капіталу / Позиковий капітал;

К5 - Обсяг продажів (виручка) / Сума активів.

Якщо значення ZA5 <1,81, то це ознака дуже високу ймовірність банкрутства, 1,81-2,7_високой; 2,71-2,99_ середня; значення ZA5> = 3 свідчить про малу його ймовірності.

При побудові моделі Альтман обстежив 66 підприємств, серед яких в період 1946-1965 рр. половина збанкрутувала, а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта для прогнозування можливого банкрутства.

У 1977 р американськими економістами на чолі з Альтманом була також запропонована семіфакторная модель прогнозування «банкрутства на горизонті» в п'ять років з точністю до 70%. Гідність цієї моделі - максимальна точність, проте її використання ускладнене через нестачу інформації, в першу чергу аналітичного обліку.