© Володимир каланамі,
сайт "Знання-сила".

А тепер нагадаємо основні етапи вивчення Сатурна і його супутників за допомогою космічних апаратів.

• «Піонер-11» ( «Pioneer 11»).

6 квітня 1973 була запущена автоматична міжпланетна станція «Піонер-11», яка спочатку провела дослідження Юпітера, а 1 вересня 1979 року наблизилася до Сатурну на відстань 20900 км. Це був перший в історії проліт космічного апарату близько Сатурна. На Землю були передані перші знімки кілець Сатурна. Було виявлено нове тонке кільце F шириною близько 2000 км в 141000 км від центру планети і в 3600 км від зовнішнього краю кільця А. Проміжок між кільцями А і F був названий згодом роздільником Роша. За свідченнями датчиків Піонера також був виявлений магнітосферний «слід» супутника і «обчислили» невеликий супутник, названий пізніше "1979S1". За даними вимірів інфрачервоного випромінювання вчені визначили температуру видимої поверхні Сатурна. Вона виявилася рівною мінус 173 градуса за Цельсієм, що говорило про те, що планета випромінює приблизно в два рази більше тепла, ніж отримує від Сонця. В результаті гравітаційного маневру у Сатурна міжпланетна станція «Піонер-11» придбала гіперболічного швидкість і назавжди йде з Сонячної системи під кутом 12.6 ° до екліптиці в напрямку сузір'я Орла. Зв'язок з апаратом підтримувалася до 30 листопада 1995 року і припинилася в результаті вироблення радіоізотопного генератора. За розрахунками вчених, можливо, що через 4 млн. Років апарат пройде на порівняно невеликій відстані від X Орла.

• «Вояджер-1» ( «Voyager-1»).

Другим космічним апаратом, які виконали наукові дослідження у відносній близькості від Сатурна, був «Вояджер-1». Апарат спочатку по найкоротшій траєкторії долетів до Юпітера в березні 1979 року і відіслав на Землю великий обсяг матеріалу про цю планету, а в листопаді 1980 року наблизився до Сатурну на відстань до 64000 км. На Землю були передані дані про основні супутниках Сатурна.

• «Вояджер-2» ( «Voyager-2»).

Запущений 20 серпня 1977 року космічний апарат «Вояджер-2» був третім автоматичним апаратом, які виконали дослідження в околицях Сатурна. «Вояджер-2» мав вельми амбітну програму, яка передбачала використання вдалого розташування планет для відвідування за один політ відразу чотирьох планет-гігантів: Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна. Ця програма була в цілому успішно виконана. Пройшовши повз Юпітер на досить великій відстані, «Вояджер-2» передав цікаву інформацію про супутники Юпітера і їх знімки. Пролітаючи повз Сатурна, «Вояджер-2» передав на Землю дані, які поповнили відомості про цю планету і її супутники. Одночасно апарат виконав маневр «гравітаційної пращі», тобто розігнався і вийшов на траєкторію польоту до Урану і Нептуну. 24 січня 1986 року «Вояджер-2» пролетів на відстані 71000 км від Урана (перше і поки єдине дослідження Урана космічним апаратом) і продовжив політ до Нептуну. 25 серпня 1989 року «Вояджер-2» пролетів на відстані 5016 км. від Нептуна. Це було перше і поки єдине дослідження Нептуна космічним апаратом.

«Вояджер-2» - єдиний космічний апарат, який виконав дослідження чотирьох планет - Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна. Відзначимо, що так званий «парад заземельних планет», тобто розташування планет-гігантів в просторі приблизно на одній лінії, проходить один раз в 200 років.

• «Кассіні-Гюйгенс» ( «Cassini»).

У 1977 році НАСА у співпраці з Європейським та Італійським Космічними Агентствами здійснило запуск АМС "Кассіні-Гюйгенс». У липні 2004 року з цієї АМС був випущений зонд "Гюйгенс", який опустився на поверхню супутника Сатурна - Титана. Зонд продовжує дослідження атмосфери і поверхні Титана до теперішнього часу.

Конструкція автоматичної станції «Кассіні-Гюйгенс»

Цікаво, що при розробці і здійсненні серйозних і в науково-технічному відношенні видатних проектів «Піонер» і «Вояджер» дослідників не залишала наївна мрія зустріти в Сонячній системі або за її межами розумні істоти. Тому поряд з науковою апаратурою, незважаючи на жорсткі вимоги по економії обсягу і маси всіх пристроїв, на борту "Вояджера-1» і «Вояджера-2» були розміщені позолочені мідні диски діаметром 30 см, на яких була зроблена механічна запис за технологією звичайної грамплатівки . Поруч була встановлена ​​голка для відтворення запису. Порядок відтворення пояснювався графічної інструкцією. На пластинках були зроблені записи шуму вітру, гуркоту морського прибою, співу птахів і інших природних звуків Землі, а також 90 хвилин музики, 115 зображень в аналоговому кодуванні і вітання на 60 мовах народів Землі. Поки всі ці пристрої не стали в нагоді, але мрія залишилася ...

© Володимир каланамі,
"Знання-сила"