При розробці методик фінансового аналізу з урахуванням специфіки туризму і готельного господарства з'являється чимало завдань, вирішення яких ускладнюється наявністю великої кількості показників, часто змінюються різноспрямовано. Тому виникає необхідність «згорнути» набір всіх досліджуваних приватних фінансових показників в один комплексний, за значенням якого можна зробити висновок про ступінь благополуччя ( «живучості») компанії [1] . Для діагностики банкрутства можна використовувати кілька методик.

1. З російських методик можна назвати методику, запропоновану М.А. Федотової [2] , Де використані два показника, від яких залежить вірогідність банкрутства, - коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт відношення позикових коштів до активів. Наприклад, для США ця модель виглядає наступним чином:

де Кт - коефіцієнт поточної ліквідності; До 3 - коефіцієнт відношення позикових коштів до валюти балансу (активів). Якщо Z 0, то ймовірно, що підприємство залишиться платоспроможним; в іншому випадку імовірне банкрутство.

Однак дана двухфакторная модель не відображає інших сторін фінансового стану підприємства - оборотності і рентабельності активів, темпів зміни виручки від реалізації, рентабельності діяльності і продажів і т.д. Очевидно, що точність прогнозу збільшується зі збільшенням числа значущих показників в моделі банкрутства.

2. У моделі, запропонованої Р.С. Сайфулін і А.Д. Шереметом для експрес-оцінки фінансового стану підприємства [3] , Визначається рейтингове число R:

де К0 - коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами; До т-коефіцієнт поточної ліквідності (КТ> 2); КІ - інтенсивність обороту авансованих капіталу, яка характеризує обсяг реалізованої продукції і послуг, що припадає на 1 крб. коштів, вкладених в діяльність підприємства (КІ> 2,5); Кі> (п - 1) / г-коефіцієнт менеджменту, який характеризується відношенням прибутку від реалізації до виручки від реалізації (г - облікова ставка Центробанку); А "рк - коефіцієнт рентабельності власного капіталу - відношення балансового прибутку до власного капіталу (А" рк> 0,2).

При повній відповідності значень фінансових коефіцієнтів нормативних рейтингове число дорівнює одиниці. Фінансовий стан підприємства з R 1 характеризується як незадовільний.

Дана методика може застосовуватися банками, інвестиційними компаніями і т.п. з метою класифікації підприємств за рівнем ризику.

3. У практиці фінансово-господарської діяльності західних підприємств добре відомі Z-показники, пов'язані з імовірністю передбачуваного банкрутства:

де Xj - функції показників бухгалтерської звітності; а, - ваги відповідних показників, що отримуються на основі дискримінантного аналізу вибірки підприємств, частина з яких збанкрутувала. У методі встановлюються порогові нормативи Z, і Z2: при Z Zl ймовірність банкрутства підприємства висока; при Z> Z2- ймовірність банкрутства низька; при Zx Z2 стан підприємства невизначено.

Цей метод, розроблений в 1968 р Е. Альтманом, отримав визнання у всьому світі і продовжує широко використовуватися в аналізі, в тому числі в Росії (наприклад, в комп'ютерних програмних комплексах «Аналітик» і «Інвестор» компанії «ІНЕК»).

Зіставлення даних, отриманих для ряду країн, показує, що ваги в Z-пакунку і пороговий інтервал [Z ,, Z2] сильно різняться не тільки від країни до країни, але і від року до року в рамках однієї країни. Виходить, що Z-метод Альтмана не стійкий до варіацій у вихідних даних. Статистика, на яку спираються Альтман і його послідовники, можливо, і репрезентативна, але вона не володіє такою важливою властивістю, як статистична однорідність вибірки подій. Одна справа, коли статистика застосовується до вибірці радіодеталей з однієї партії, а інша - коли вона застосовується до компаній з різною організаційно-технічної специфікою, унікальними ринковими нішами, стратегіями і цілями, фазами життєвого циклу і т.д. Тут неможливо говорити про статистичної однорідності подій, отже, сумнівна допустимість застосування імовірнісних методів, самого терміну «ймовірність банкрутства».

Але основне обмеження цього методу пов'язано з тим, що класична ймовірність - це характеристика не окремого об'єкта або події, а генеральної сукупності подій. Унікальність всякого підприємства полягає в тому, що воно може вижити, навіть маючи дуже слабкі шанси, і, зрозуміло, навпаки.

Однак при використанні методу Альтмана в практиці російських підприємств виникають нестиковки. У зарубіжній літературі з фінансового аналізу, а також у всіляких російських компіляціях часто дають формулу Альтмана зразка 1968 р але при цьому ніде не говориться про допустимості її застосування в аналізі очікуваного банкрутства. З таким же успіхом у формулі Альтмана могли б стояти будь-які інші ваги, і це було б настільки ж справедливо по відношенню до російської специфіки, як і вихідні ваги. Такий підхід можна назвати тільки не мають відповідної кваліфікації.

Було зроблено кілька спроб адаптації моделі Альтмана до російських умов, наприклад А.І. Ковальовим. Порівняльний аналіз моделей оцінки загрози банкрутства представлений в табл. 3.17.

Таблиця 3.17. Різниця в підходах до моделі Альтмана

позначення

Оригінальна модель Альтмана

Адаптована Ковальовим оригінальна модель

Удосконалена модель Альтмана

Х

Чистий оборотний капітал / Загальні активи

Оборотний капітал / Всього активів

Чистий оборотний капітал / Загальні активи

х2

Нерозподілений прибуток / Загальні активи

(Резерви + нерозподілений прибуток + Фонди спеціального призначення +

+ Цільове фінансування) / Всього активів

Н ераспределенная прибуток / Загальні активи

Закінчення табл. 3.17

позначення

Оригінальна модель Альтмана

Адаптована Ковальовим оригінальна модель

Удосконалена модель Альтмана

* 3

Прибуток до сплати відсотків і податку / Загальні активи

Результат від реалізації / Усього активів

Прибуток до сплати відсотків і податку / Загальні активи

* 4

Ринкова вартість власного капіталу / Вартість загального боргу

Статутний капітал / Позиковий капітал

Вартість власного капіталу / Балансова вартість загального боргу

* 5

Виручка від продажів / Загальні активи

Виручка від реалізації / Усього активів

Виручка від продажів / Загальні активи

Z = 1,2 *, + 1,4 * 2 + 3,3 * 3 + 0 ^ 6 * 4 + Г0 * 5

Z = 0,717 *, + 0,847 * 2 + + 3,107 * 3 + 0,420 * 4 +

+ 0,998 * 5

Для оцінки ймовірності банкрутства використовується табл. 3.18.

Таблиця 3.18. Визначення ймовірності настання банкрутства підприємства поZ-рахунку Альтмана (за 1 рік)

Значення Z-рахунку

Імовірність настання банкрутства

Z

Дуже висока

1,8

висока

2,7

можлива

Z> 2,9

Дуже висока

Таким чином, поки немає методик, що дозволяють з достатнім ступенем вірогідності прогнозувати кризові ситуації як в цілому по народному господарству, так і по індустрії туризму, тому кожне підприємство повинно розробляти власні методики або використовувати існуючі і на основі моніторингу фінансового стану підприємства своєчасно діагностувати кризові тенденції.

В процесі аналізу фінансового стану готелю «Привал» встановлено, що коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними засобами в звітному 2008 р виявилися меншими нормативних (відповідно 2 і 0,1). Тому є всі підстави для визнання структури її балансу незадовільною, а сам готель неплатоспроможною.

У зв'язку з цим необхідно оцінити можливості відновлення платоспроможності готелю «Привал» в найближчі півроку. Для цього визначимо коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, рівний 6 місяцям:

де КтЬ К1 ф - фактичні значення коефіцієнта поточної ліквідності відповідно на кінець звітного періоду і на його початок; К, н = 2.

Розрахунок по (3.7) дав значення коефіцієнта відновлення платоспроможності готелю, рівне 0,2, що значно нижче нормативного значення 1, отже, дане підприємство не має можливості відновити свою платоспроможність у найближчий час.

Обчислимо ймовірність настання банкрутства готелю «Привал» протягом року, використовуючи пятифакторную модель Альтмана на початок і кінець 2008 р і спираючись на результати наведеного вище фінансового аналізу:

Про на 01.01.2008: Z5 = 1,2 - 0,10 -h 1,4 • 0,29 + 3,3 • 0,05 + 0,6 • 3,08 + + 1 • 2,36 = 4,884;

Про на 31.12.2008: Z5 = 1,2 (-0,07) + 1,4 • 0,28 + 3,3 • 0,07 + 0,6 • 1,90 + + 1 2,29 = 3,971.

Отримані результати свідчать про те, що і на кінець, і на початок 2008 р на уже згадуваному підприємстві готельного бізнесу значення Z-рахунку Альтмана перевищувало 3, що відповідає дуже малу ймовірність банкрутства. Тому, незважаючи на погані показники фінансового стану в 2008 р (високі витрати, низьке завантаження номерного фонду, низькорентабельна прибуток, низька віддача основних фондів, неефективне використання оборотних коштів, дефіцит власних оборотних коштів, низька платоспроможність, низька фінансова стійкість, низькі показники рентабельності) , готель

«Привал» не відноситься до підприємств з високим ступенем банкрутства. Отже, у керівництва готелю «Привал» еше є час для розробки заходів щодо поліпшення її фінансового стану і їх впровадження.