Про роль води в природі відомо давно, вона живить все живе на Землі. Серед природних багатств, як корисна копалина, вода займає особливе місце - з цієї щиру правду ніхто сперечатися не збирається.

Ще в минулі століття людство, заклопотане зростанням населення планети і браком прісної води в різних країнах, приступило до пошукових, а потім оцінним робіт на територіях з запасами прісних підземних вод. Державні діячі підключили до заходів з видобутку води промислові організації, машинобудівні заводи, що випускають бурові установки, підземне обладнання, запчастини та інструмент. Люди зрозуміли, що вода, яка є невичерпним джерелом життєзабезпечення діяльності людини, може стати причиною його смерті в разі забруднення природи різноманітними хімічними речовинами.

У прогресуючому науково-технічному XXI столітті увагу до води значно підвищився - вода сьогодні оцінюється на гроші, вона стає з року в рік тільки дорожче. Причому ситуація з оцінкою і запасами води, мабуть, буде загострюватися і далі. Неспроста члени уряду суміжних країн взяли в руки лінійки і калькулятори, підійшли до геодезичним картками з розрахунками, щоб з'ясувати, якій державі належать ті чи інші річки, озера, родовища з прісною водою, чи вистачить води, щоб забезпечити рідні країни на довгі роки. Кореспондент газети «ЛІТЕР-Тиждень», щоб якось прояснити обстановку з питною водою, відправився зі своїми питаннями на бесіду до інженера-винахіднику, президенту компанії «Жайлау» академіку Казнав, доктору технічних наук Токтамис Мендебаеву.

ЛІТЕР-Тиждень: Останнім часом в ЗМІ і в натовпі чуються розмови про дефіцит прісної води, про те, що в майбутньому її відсутність або недоступність рано чи пізно приведуть до громадянських конфліктів. З чим же така полеміка пов'язана?

Т.М: На нашій планеті необоротно скорочуються запаси чистої питної води. Причини різні. Воду споживають не тільки городяни і селяни для власних повсякденних потреб, величезна кількість води люди витрачають на своїй роботі в різних промислових підприємствах, в приватних розвиваються господарствах. Якщо врахувати втрати прісної води від природного або штучного зниження водного рівня річок і забруднення водойм стічними водами, загальну втрату вологи можна назвати грандіозною в негативній ступеня.

Зниження водоносности річок, в свою чергу, обумовлено вирубкою лісів, оранкою лугів, осушенням заплавних боліт. На втрати прісної води позначається і глобальне потепління. За прогнозами вчених, очікується подальше підвищення температури нижніх шарів повітря. До чого це може привести, наочно видно на прикладі Арктики, де сезон танення льодів збільшився з одного місяця до трьох. Щодня Льодовитий океан позбавляється 100 тис. Кв. км крижаного покриття. Що стосується Казахстану, то територія нашої країни завжди потребувала водних ресурсах. До початку нинішнього, ХХI століття проблеми з водою тільки загострилися. Наприклад, в Середній Азії стали інтенсивно танути льодовики в горах Паміру, підживлюють річку Амудар'я. В районі Заилийского Алатау, на думку фахівців, льодовики, як джерела чистої води, ймовірно, назавжди зникнуть до 2030 року.

ЛІТЕР-Тиждень: Втрати питної води дуже відчутні в центральних регіонах Казахстану. Навіть місто Алмати, де завжди було прохолодно від літніх дощів, постраждав від небувалої посухи і відсутності поливної води, так як були закриті верхні водосховища. Але ж і раніше були посушливі роки, а такого року ще не було. Що за причина?

Т.М: Регіональні причини втрати прісної води в Казахстані постійно пов'язані зі зменшенням обсягів води в транскордонних річках, техногенними порушеннями будови надр землі і забрудненнями річкових артерій. У районах ведення розвідки і видобутку корисних копалин, включаючи нафту, газ, нерудна сировина і будівельні матеріали, системи підземних вод сильно зруйновані. Якщо шахтна відпрацювання родовищ корисних копалин знищує джерела підземної води на 75 відсотків, то у відкритих кар'єрах ця цифра наближається до ста відсотків. Вчені країни ось уже два десятиліття намагаються довести, що потрібно переходити на свердловинні способи гідровидобутку руд, коли з надр землі вибірково витягають тільки корисні компоненти, а порожнечі, що утворилися заповнюються цементуючим матеріалом, сумісним з материнської гірської середовищем. Така практика дозволить зберегти системи підземних вод в гірських районах.

ЛІТЕР-Тиждень: А як справи з водопостачанням в інших країнах?

Т.М: Через брак прісної води проблема водопостачання стала сьогодні однією з найважливіших в житті і розвитку людського суспільства. Кожна країна по-різному вирішує цю проблему. Так, Гонконг отримує воду по трубопроводах з Китаю, додатково її доставляють по морю танкерами. У Саудівську Аравію воду возять літаками з нової Зеландії, в Голландію і Японію - з Норвегії. Звичайно, люди до всього пристосовуються, недавно по телеканалу показали, як в одному з африканських племен жінки цілими днями розгрібають вологий пісок, щоб за день набрати один-два літри каламутної води.

ЛІТЕР-Тиждень: Але ми ж живемо не в пустелі і не в кам'яному столітті серед кровожерливих тварин, яких в боротьбі за існування люди поступово витіснили і винищили. Що конкретно, на ваш погляд, робиться в Казахстані з питною водою, як вирішується ця проблема?

Т.М: Проблема постачання населення якісною питною водою в достатній кількості актуальна і для нашої країни. Її наростаючий дефіцит сьогодні відчувається в багатьох районах Казахстану. Практично всі великі річки, що протікають по нашій території, беруть початок в суміжних державах, які так само гостро потребують води. Не будемо забувати, що поверхневі і підземні річки складаються з однієї цілої, розгалуженої водної мережі, вони, як сполучені посудини, без постійного підживлення швидко можуть вичерпатися.

Для вирішення проблем водозабезпечення населення якісною питною водою десять років тому була прийнята державна програма «Питні води». Для її реалізації держава з бюджету направило понад 205,4 млн тенге. Згідно з офіційними заявами, чистою водою були забезпечені 3417 віддалених сіл і аулів, хоча, згідно з паспортом програми, число таких населених пунктів повинно було бути 7232. Споживачам незрозуміло, в який кадастр занесені численні населені пункти, особливо в Південному Казахстані, де кошти отримали освоєння, де повністю або частково були покладені трубопроводи і навіть елементи наземної інфраструктури, але води там як не було, так і немає. І ніхто за це не відповідає.

Такі невдалі результати програми «Питні води» помітили в уряді. Колишній прем'єр-міністр країни Карім Масімов на колегії Міністерства сільського господарства підтвердив, що гроші, які виділяються на програмні цілі, не завжди використовуються ефективно і цілеспрямовано. Тепер діє нова програма - «Аћ бџлаћ», прийнята на 2011-2020 роки. На її реалізацію з держбюджету виділяються величезні кошти. Мета програми майже та ж, що і в «Питна водах», - забезпечувати населення країни якісною питною водою та послугами водовідведення. Цікаво, чи зроблений аналіз щодо виявлення причин провалу попередньої програми «Питні води», ті, хто просував програму в життя, відповіли за своє провальне хід? Таємниці мадридського двору. Зрозумілим є одне, поки програма «Аћ бџлаћ» слід у слід йде по тій же провальною стежці, що і програма «Питні води». У цьому легко можна переконатися, звернувши увагу на зміст і послідовність виконуваних робіт, позначених в конкурсі з державних закупівель реконструкції та будівництва систем водопостачання населених пунктів.

ЛІТЕР-Тиждень: Крики наукової громадськості про грошові розтрати марні, всю програмну систему доведеться вибудовувати наново, паралельно застосовуючи і вдосконалюючи технічні нововведення на практиці. Чув, на вашому підприємстві є нововведення, яке називається каротаж. У чому тут справа?

Т.М: Початкова ланка системи просто має базуватися на реальній можливості водоотдачи родовищ підземних вод і технічний стан свердловин, пробурених на них. На першій стадії програми по забезпеченню населення водою за допомогою каротажу вивчаються дані про стан родовищ і свердловин за допомогою глибинної відеозйомки. Оптичний каротажний прилад передає візуально чіткі зображення на поверхню. Каротажний оператор без фізичних зусиль дивиться за процесом підземного буріння, визначає дефекти труб, фільтрів і так далі. Каротаж також застосовується там, де існує необхідність оцінки ступеня доступності і розкритості водоносних горизонтів, достовірного визначення складу і якості води.

ЛІТЕР-Тиждень: Чи настільки хороша підземна відеозйомка, що без неї не обійтися?

Т.М: Я вважаю, що тільки на підставі отриманих результатів відеозйомки може бути прийнято єдине вірне рішення, а саме підлягає ця свердловина ремонту і подальшої експлуатації або простіше і дешевше пробурити нову свердловину. За даними каротажу, по свердловинах, вивченим групою фахівців, ми можемо виявляти фактичний стан родовищ підземних вод, і тоді, виходячи з отриманих даних, розраховувати маршрутні траси водопроводів, а з урахуванням обсягів споживання води - діаметри і типи труб, способи їх з'єднання. Дані, отримані шляхом глибинного дослідження діючих гідрогеологічних свердловин в різних регіонах Казахстану за останні роки, показали, що більше 90 відсотків з них перебувають в аварійному стані і не підлягають відновленню. Це свердловини, з яких сьогодні п'ють воду, а про бездіяльних свердловинах підземних вод взагалі немає й мови, вони як такі числяться лише на папері.

ЛІТЕР-Тиждень: Виходить, що хтось багато базікає з трибуни і мало працює над існуючими програмами в виробничих умовах, в той час як треба в певних місцях відкривати засувки і подавати людям з підземних джерел питну воду. Або роботодавці здатні лише гроші отримувати?

Т.М: На мій погляд, це і є головна причина провалу програми «Питні води». Сюди ж можна додати те, що, реконструкція і будівництво водопровідної мережі в населених пунктах були проведені без професійної попередньої оцінки стану родовищ підземних вод і свердловин. Все це нагадує якусь роботу по мережевому графіку, поставленому з ніг на голову, скажімо, розпочато будівництво будинку з даху, потім - установка стін, з підсумкової заливанням фундаменту під будівлю. За програмою «Аћ бџлаћ» передбачені значні фінансові кошти на пошуки і розвідку родовищ підземних вод, які повинні вестися з використанням сучасної водозберігаючих методики. Програма повинна відповідати науковому підходу в забезпеченні достовірності даних про родовища, щоб системам підземних вод ні штучно завдано непоправної шкоди. Що для цього можна зробити? Прикладів десятки. Можу рекомендувати наступне: треба виключити використання глинистих бурових розчинів, які на довгі роки закупорюють і забруднюють підземні питні горизонти. На жаль, на мій жаль, ця давно застаріла, витратна і неефективна традиційна методика розвідки і розробки родовищ підземних вод повсюдно використовується до сих пір. Такий метод не відповідає нинішнім життєво важливим вимогам.

Крім того, хочу звернути увагу уряду на передові розробки і винахідницькі нововведення, щоб вони просунули і додатково включили в програму «Аћ бџлаћ» нову главу і пункти про створення електронної бази даних свердловин підземних вод. Ввели в дію систему бесперивного контролю і спостереження з використанням засобів супутникового зв'язку за кожної діючої свердловиною, розташованої на території нашої країни. Тим самим в Казахстані з'явиться можливість оперативної оцінки стану свердловин підземних вод, контролювання динаміки зміни дебіту, температури і тиску води, ступеня її чистоти в реальному режимі часу. Така система у нас є, вона розроблена і випробувана на практиці. Справа лише за її впровадженням в сферу водопостачання.

ЛІТЕР-Тиждень: Які проблеми, пов'язані з водою, ви вважаєте для Казахстану головними?

Т.М: Головні водні проблеми Казахстану пов'язані з транскордонними річками. Для їх вирішення сподіватися на конвенцію ООН щодо порядку споживання транскордонних вод не доводиться. Вода, як і повітря, безцінне сировину, яке неможливо замінити іншими речовинами. В силу цього в майбутньому вода може стати дуже дорогим, неподільним природним ресурсом держави, товаром дорожче золота.

Воду треба берегти не тільки як зіницю ока, але і бути готовими до розвитку спірної ситуації і її вирішення в рамках миролюбності і взаємної поваги. В цьому відношенні ми маємо далеко не райдужні припущення на перспективу. Наприклад, найбільш складна ситуація з розділом вод транскордонних річок можлива в Арало-Сирдар'їнський басейні. Річка Сирдар'я протікає по території чотирьох країн - Киргизстану, Таджикистану, Узбекистану і Казахстану. Утворюється вона злиттям киргизьких річок Нарина і Карадарьі. На річці Сирдар'я і її притоках розташовані п'ять основних водосховищ: велике за обсягом Токтогульского, нижче за течією Андижанское, Кайракумское, Чарвакської і Шардарінское. Ще є узбецьке Арнасайской (оз. Айдаркуль), що утворився в 1969 році в результаті скидання води з щойно збудованого Шардарінского водосховища. Зараз обсяг Арнасайской озера становить 40 куб. км, що перевищує запаси води всіх водосховищ Сирдар'ї. Для підтримки рівня води в Арнасае і її сольового балансу підлягає щорічному підживлення з Шардарінского водосховища в обсязі не менше 1,5-2,0 куб. км води.

Уявіть картину, що на річці Сирдар'я киргизами буде побудована (в цьому сумнівів немає) Камбаратінських ГЕС-1, через зростання випарів і неминучих втрат води річка скоротиться в обсязі в рази. Що при цьому зробить Узбекистан? Швидше за все, почне пошуки утримування стоків води. Перемичка на Аральському морі розділила його надвоє. Чи є в тому користь? Багато хто говорить, що, так, є, море наповнилося. Стало глибше, відкрився рибний промисел. А адже в минулі, непосушливі роки Сирдар'я все-таки доносила свої води до моря, що знаходиться на території Казахстану, хоча років двадцять тому ми сильно були стурбовані обмілінням Аральського моря, просили узбеків НЕ розливати воду в своїй країні на пустельних і неврожайних землях. Але крики про допомогу залишилися марними. У наш час почалося обміління узбецької частини моря. Від чого? При будівництві контррегулятора Коксарай (в цьому році залишився без води) вода Сирдар'ї не надходить в Арнасайской водосховище. Ці моменти, природно, обурюють узбеків.

Якщо розглядати річний стік річки Сирдар'ї, то він вкрай нерівномірно розподілений по сезонах року. Максимальні витрати стоків річки в січні-лютому останніх років доходили до 1400-1600 куб. м / сек, в літні місяці 250-350 куб. м / сек. Питається, що тоді заважає Узбекистану повернути обміліла річку після Камбаратінской ГЕС-1 у самій нашого кордону і, вибравши трасу води з висотних позначок землі, лініями ємних трубопроводів переправити її через потребують воді райони в русло річки Амудар'я, що впадає в Аральське море з території Узбекистану . При такому повороті річки страшно навіть уявити долю Південно-Казахстанської, особливо Кизилординській області, для якої Сирдар'я в буквальному сенсі річка життя. Технічно це нескладно зробити, але чи не змінять подібні іригаційні установки круговорот у природі не тільки в сусідніх країнах, але і в самому Узбекистані?

ЛІТЕР-Тиждень: А як почувають себе інші транскордонні річки, озера і моря в нашій батьківщині?

Т.М: Певне занепокоєння викликає у нас річка Або, ледь не залишила влітку місто Капчагай без води. Рівень води в Капчагайська водосховищі впав до критичної позначки зниження на 1,5 метра. Поступово втрачають воду і інтенсивно забруднюються Іртиш, Урал, Шу, Талас і інші.

У зв'язку з цим у нас заговорили про впровадження водозберігаючих технології, наведення порядку в обліку водоспоживання, підвищення тарифу на воду, про інші заходи з водозабезпечення населення і галузей економіки. Однак в можливих умовах тотального дефіциту прісної води для забезпечення повної водної безпеки Казахстану нам потрібна науково обґрунтована, основна стратегічна програма, яка повязана з природними ресурсами, кліматом і рельєфними особливостями території всієї країни.

Судіть самі. На нашій землі, крім льодовиків в горах, трангранічних річок, основними джерелами води є атмосферні опади, в основному утворюються за рахунок випаровування води з поверхні Каспійського моря, Аралу і озера Балхаш. Майбутня доля останніх двох водойм не зовсім проглядається. Залишається Каспій, де з кожного квадратного метра площі щорічно випаровується 460 літрів води, яка переходить в дождеобразующіе хмари. Однак, коли з початком промислового освоєння на Каспійському шельфі родовищ нафти Кашаган, Актоти і Кайран в море з'являється нафтова плівка завтовшки до 0,1 мм, темпи випаровування різко падають, а це, в свою чергу, призводить до зниження чистоти і зменшення обсягів дождеобразующіх хмар . Стає ясно, що конкуренція за приватизацію води буде вестися не тільки на землі і під землею, а також в повітрі (можливо і в космосі).

Тому потрібні фундаментальні наукові дослідження з вивчення механізмів місцевого осадкообразованія, природних процесів надходження повітряно-водної маси з суміжних держав. Нашим вченим вже сьогодні слід зайнятися розглядом технологічних можливостей затримання дождеобразующіх хмар на власній території, розробляти і застосовувати класичні закони фізики, земного тяжіння, відцентрової сили обертання землі і електромагнітних полів. Дуже скоро на Землі складно буде вирішувати питання про поділ води в транскордонних річках, питання повільно, але вірно перейдуть в категорію Не дозволяється і агресивних. Наприклад, вже сьогодні ніяк не наважується давню суперечку між Китаєм і Індією щодо розподілу води річки Брахмапутра. Китайці запевняють серйозного сусіда, що річка не обміліє і індійським селянам не доведеться ламати голову, як зрошувати свої наділи і прогодувати сім'ї. Звичайно ж, індійців турбує недалеке майбутнє, їм не ясно, яким чином Піднебесна має намір зберегти рівень річки, якщо помітна частина води за планом буде спрямована на північ могутнього сусіда. Приблизно так само думають казахстанські селяни, тому що найбільші річки в Казахстані - Або, Іртиш, та й інші водоносні річки Семиріччя - переважно формуються на китайській території.

ЛІТЕР-Тиждень: Як не крути головою на всі боки, доведеться домовлятися сусідам за круглим столом переговорів, причому на найвищому рівні. Ніхто не захоче руйнувати економіку власної країни. А ви що думаєте про це?

Т.М: Безумовно, по розділу води транскордонних річок Казахстану чекають складні політичні переговори не тільки з Китаєм, але і з Росією, Киргизстаном і Узбекистаном. Мабуть, не варто більше будувати ілюзій щодо проекту перекидання вод сибірських річок в Казахстан. Проект, як попереджають російські вчені, ЧЕРЕВАТИЙ серйозними екологічними наслідками, і Росія навряд чи коли-небудь піде на його реалізацію.

Втім, певний вихід існує. Крім транскордонних річок, є і транскордонні родовища підземних вод, які розділити під землею претендентам ще складніше, ніж частини річки на поверхні. Це як раз той випадок, коли з'являється можливість нестандартним способом знизити ризики втрати підземних вод. Застосовуючи науку глибокого вивчення гідрогеологічної ситуації освіти транскордонних родовищ підземних вод, каналів їх підживлення, геологічних умов залягання водоносних пластів, можна створити підземну систему перетікання води з суміжної території в наші надра. Ось приблизна схема, як це можна зробити. У підготовленій системі орієнтовано пробурених свердловин слід використовувати засоби трещинообразования, створюючи, таким чином, навколо родовища підземних вод багатокілометрові ділянки розпушення гірської породи в напрямку внутрішньої території. Відбудеться збільшення обсягу води, перепад її тиску по всіх намічених напрямках в основну свердловину, через багатоярусні бічні стовбури, розпростерті в водоносних пластах до самої верхньої підземної кордону. Вода рівномірним потоком хлине в готове для її приймання водосховище. Казахстан має величезною територією, отже, має природне право для маневру при реалізації таких проектів, особливо в Середній Азії.

Можливо, справа до цього не дійде. Цей проект може бути тільки аргументом при спорах з розподілу вод транскордонних річок. Але якщо наші сусіди перекриють їх, нам нічого іншого не залишається, як вирішити проблему водозабезпечення країни таким способом. Треба заздалегідь бути готовими до такого розвитку подій. Сподіваючись на власні природні ресурси, на розвиток наукових напрямків, що містять нові ідеї та нестандартні рішення по забезпеченню водної безпеки нашої держави, ми можемо впевнено дивитися в майбутнє.

Розмовляв Сергій ТОРОПКІН, Алмати

Більше новин в Telegram-каналі «Zakon.kz» . Підпісуйся!