Роман Ремідовскій, адвокат, економіст

Російськими компаніями все частіше використовується поширена в західному діловому світі процедура зворотного викупу акцій або «buy-back». Деякі експерти бачать в «buy-back» панацею для корпорації в умовах крайньої фінансової нестабільності. Кому вигідна ця процедура і які ризики її супроводжують? Чи є правові обмеження для зворотного викупу акцій? З чого починається «buy-back»?

Кому вигідна ПРОЦЕДУРА ЗВОРОТНОГО ВИКУПУ АКЦІЙ?

Процедура «buy-back» може бути цікава як самої компанії в цілому, так і її окремим акціонерам.

Запускаючи процес «buy-back», корпорація може переслідувати найрізноманітніші цілі: від збереження своєї довгострокової конкурентної позиції, запобігання рейдерських атак і спроб поглинання конкурентами до реалізації програми заохочення менеджменту і отримання коштів для виплати дивідендів. Як правило, виступаючи ініціатором процедури «buy-back», підприємство, незалежно від поставленої мети, прагне отримати і додатковий корисний ефект: знизити інтерес до продажу своїх акцій у спекулянтів, сформувати у цінних паперів позитивний імідж, забезпечити успішну взаємодію акціонерів з топ-менеджментом корпорації. Не варто залишати поза увагою і можливі недобросовісні дії з боку керівництва компанії, який планує викуп підприємством власних акцій з метою маніпулювання фінансовими показниками акціонерного товариства, оскільки в цьому випадку підвищується один з найбільш важливих оціночних факторів - прибуток на одну акцію.

Окремі акціонери можуть бути зацікавлені в зворотному викупі акцій компанією, прагнучи посилити свій вплив на її діяльність і (або) поправити своє фінансове становище. Іноді акціонери навіть мають право вимагати від емітента викупу акцій, що належать їм самим. До таких випадків в силу п. 1 ст. 75 Федерального закону від 26.12.1995 № 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» (в послід. Ред. Від 27.12.2009; далі також - Закон № 208-ФЗ) належить прийняття загальними зборами акціонерів низки особливо значущих для діяльності корпорації рішень, якщо акціонери, що вимагають викупу акцій, голосували проти них або не брали участі в голосуванні. Здається, що в даній ситуації відповідні акціонери бажають вчасно «вийти з гри», отримавши певну грошову винагороду. Але якщо приватні інтереси акціонерів можуть бути реалізовані за допомогою «buy-back» тільки в рамках діяльності підприємства, акціонери не вимагають викупу акцій, а виступають з ініціативою проведення такої процедури.

Основну роль у запуску процедури «buy-back» грають особи, які досягли високого рівня корпоративного контролю. Володіючи великим пакетом акцій, вони, перш за все, мають безпосередню можливість визначати, що саме вигідно компанії, а це, по суті, означає можливість відстоювати свої власні інтереси. При цьому обмеження повноважень загальних зборів акціонерів щодо ініціювання процедури «buy-back», які можуть бути встановлені статутом АТ на користь ради директорів (наглядової ради) корпорації, не перешкоджають проведенню мажоритарним акціонером необхідного рішення через відповідний орган. Вибори членів ради директорів здійснюються кумулятивним голосуванням (п. 4 ст. 66 Закону № 208-ФЗ), що дає можливість мажоритарій гарантовано обрати в нього своїх представників.

Крім того, особи, які досягли високого рівня корпоративного контролю, мають можливість ініціювати придбання акцій від свого імені у інших акціонерів, а в ряді випадків вони повинні це зробити.

Зокрема, п. 1 ст. 84.2 Закону № 208-ФЗ встановлено обов'язок направлення особою, яка придбала більше 30% загальної кількості певних акцій відкритого акціонерного товариства, публічної оферти (обов'язкового пропозиції) власникам решти акцій відповідних категорій (типів) і власникам емісійних цінних паперів, конвертованих в зазначені акції, про придбанні у них таких цінних паперів.

В силу п. 1 ст. 84.7 Закону № 208-ФЗ особа, яка в результаті добровільного пропозиції про придбання всіх цінних паперів ВАТ або обов'язкового пропозиції стало власником більше 95% загальної кількості акцій такого товариства (з урахуванням акцій, що належать цій особі та її афілійованим особам), зобов'язане викупити належні іншим особам решта акцій ВАТ, а також емісійні цінні папери, конвертовані в такі акції відкритого суспільства, на вимогу їх власників.

Замість виконання останньої обов'язки набувач має право направити в відкрите суспільство вимогу про викуп цінних паперів, але повинен виконати вимоги власників цінних паперів, заявлені ними до того, як він пред'явив свою вимогу про викуп (п. 9 ст. 84.7 Закону № 208-ФЗ). При цьому таке право виникає у даного набувача незалежно від пред'явлення міноритаріями вимог про викуп акцій (п. 1 ст. 84.8 Закону № 208-ФЗ).

Як видно, описані механізми відрізняються від процедури «buy-back» в її «класичному» розумінні, оскільки акції купуються мажоритаріями, проте в результаті досягаються деякі з тих цілей, що переслідує зворотний викуп акцій самим АТ. Так, процеси, зазначені в п. 1 ст. 84.2 і п. 1 ст. 84.7 Закону № 208-ФЗ, спрямовані на стимулювання подальшої концентрації капіталу, чим забезпечується більш ефективне управління акціонерним товариством. Положення п. 1 ст. 84.2 Закону № 208-ФЗ, крім іншого, націлені на профілактику рейдерства і захист від недружніх поглинань. Механізм, передбачений в п. 9 ст. 84.7, п. 1 ст. 84.8 Закону № 208-ФЗ, дозволяє захистити інтереси міноритаріїв, які бажають при сформованій розстановці сил в органах корпоративного управління зафіксувати прибуток і вийти з товариства.

Таким чином, статус мажоритарників може бути використаний при викупі акцій як на благо самої компанії, так і її окремих акціонерів. Але в результаті вчинення власниками великого пакета акцій угод, «альтернативних» традиційною процедурою «buy-back», вдається уникнути тих законодавчих обмежень, які супроводжують схему викупу акцій емітентом (див. Про них п. 1 і п. 2 ст. 72, ст . 73 Закону № 208-ФЗ).

Можливість провести рішення про запуск процедури «buy-back» через уповноважений орган є і у міноритаріїв, в тому числі в компанії, яка не має власника контрольного пакета акцій. Найзручніше це зробити в тих випадках, коли повноваженнями щодо ініціювання даної процедури має рада директорів (наглядова рада) АТ, а міноритарій має певне число своїх представників в раді і може заручитися думкою ще кількох його членів.

З ЯКИМИ РИСКАМИ МОЖЕ ЗІТКНУТИСЯ КОМПАНІЯ У ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗВОРОТНОГО ВИКУПУ АКЦІЙ?

Як уже зазначалося, однією з цілей зворотного викупу товариством власних розміщених акцій може виступати збереження своєї довгострокової конкурентної позиції. З використанням процедури «buy-back» підприємство може домогтися цього шляхом підтримки ринкових котирувань своїх акцій, раціоналізації фінансових активів, зміни структури капіталу, інвестування вільних грошових коштів, перепродажу активів стратегічним інвесторам. При цьому збереження компанією довгострокової конкурентної позиції на ринку немислимо без захисту від рейдерських атак і протистояння спробам поглинання конкурентами.

Успіх корпорації в рішенні цих завдань в рамках процесу «buy-back», перш за все, залежить від ринкової кон'юнктури. Так, в умовах недооціненість акцій компанії ринком і активного розвитку відповідного ринкового сегменту зворотний викуп нею своїх акцій цілком може ліквідувати або мінімізувати диспропорцію між їх біржової (фактичної) і ринкової (внутрішньої) вартістю. В результаті курс акцій компанії почне неухильно зростати і, отже, багато разів скоротиться ризик того, що рейдери і недобросовісні конкуренти за безцінь заволодіють солідною часткою підприємства. Але надії топ-менеджменту корпорації на зростання фондового ринку і котирувань її цінних паперів можуть не виправдатися, вартість викуплених акцій може продовжити падати, а обсяги виробництва підприємства - скорочуватися. При таких обставинах компанія не тільки отримає збиток, але і зіпсує відносини з інвесторами, що викупили акції свого підприємства у міноритаріїв або на біржі, зробить справжній подарунок фондовим спекулянтам, які не встигли вчасно позбутися від безнадійних паперів, і збільшить ризик рейдерського захоплення або недружнього поглинання суспільства.

Слід взяти до відома і той факт, що акції, що подешевшали повинні бути вилучені компанією з вільного обігу своєчасно. Однак встановлені Законом № 208-ФЗ регламент і терміни проведення «buy-back» істотно скорочують вірогідність оперативного викупу акцій в момент, коли їх курс досяг мінімального рівня. Зокрема, в силу положень даного Закону, рішення про проведення «buy-back» приймається радою директорів АТ (в тому випадку, якщо це прямо передбачено статутом компанії і не заборонено законом) або загальними зборами акціонерів (в інших випадках) (п. 1 і п. 2 ст. 72, п. 1 ст. 84.6); компанія зобов'язана повідомити акціонерів - власників акцій відповідних типів не пізніше, ніж за 30 днів до початку терміну викупу (п. 5 ст. 72); термін, протягом якого здійснюється придбання акцій, повинен бути не менше 30 днів (абз. 2 п. 4 ст. 72). Порушення зазначеної процедури може привести і часто призводить до анулювання відповідних угод, про що свідчить велика арбітражна практіка1.

Незалежно від обраної мети проведення «buy-back», компанії необхідно враховувати також наступні важливі чинники.
У разі якщо для викупу своїх акцій корпорація використовує зовнішній капітал, виникає загроза фінансової стабільності акціонерного товариства. Цей ризик істотно збільшується у підприємств з великою часткою зобов'язань. Проблема вирішується, якщо у корпорації з метою проведення процедури «buy-back» є можливість використовувати капітал, виведений з обороту, отриманий від продажу непрофільних активів або додатково залучений від основних інвесторів. Однак така можливість є далеко не у всіх компаній, які вирішили викупити свої акції.

ЧИ Є законодавчих ОБМЕЖЕННЯ ДЛЯ ЗВОРОТНОГО ВИКУПУ АКЦІЙ?

Підприємству необхідно звернути увагу на цілий комплекс правових обмежень проведення процедури зворотного викупу розміщених товариством акцій, встановлених п. 1 і п. 2 ст. 72, ст. 73 Закону № 208-ФЗ.

По-перше, ці обмеження пов'язані з положеннями установчих документів корпорації (право АТ на придбання в акціонерів власних акцій повинно бути прямо передбачено його статутом).

По-друге, вони стосуються статутного капіталу компанії (її статутний капітал повинен бути сплачений в повному обсязі).

По-третє, обмеження зачіпають номінальну вартість акцій підприємства (номінальна вартість акцій товариства, що залишилися в обігу, не повинна бути менше 90% від його статутного капіталу; при зменшенні статутного капіталу товариства шляхом придбання частини розміщених акцій з метою зменшення їх загальної кількості номінальна вартість акцій , що залишилися в обігу, не повинна бути нижче мінімального розміру статутного капіталу АТ, передбаченого Законом № 208-ФЗ).

По-четверте, вони враховують фінансову спроможність суспільства (на момент придбання власних акцій АТ не повинно відповідати ознакам неспроможності (банкрутства), зазначені ознаки не повинні з'явитися в результаті придбання даних акцій; на момент придбання власних акцій товариством вартість чистих активів АТ не повинна бути менше його статутного капіталу, резервного фонду та перевищення над номінальною вартістю ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій, власники яких мають перевагу в черговості виплати такої вартості перед власниками типів привілейованих акцій, що підлягають придбанню; в результаті придбання акцій вартість чистих активів товариства не повинна стати менше розміру вище зазначених показників).

По-п'яте, вони виключають «подвійний викуп» (на момент придбання власних акцій товариство не повинно викупити всі акції, вимоги про викуп яких пред'явлені акціонерами відповідно до ст. 76 Закону № 208-ФЗ).
Недотримання зазначених законодавчих обмежень тягне нікчемність угоди про передачу суспільством акцій2.

В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ «BUY-BACK» ЧАСТО ВИНИКАЮТЬ ПРОЦЕДУРНІ ПРОБЛЕМИ. ЩО ЦЕ ЗА ПРОБЛЕМИ І ЯК ЇХ УНИКНУТИ?

Основний блок таких питань пов'язаний з встановленням ціни акцій, що викуповуються.

Ціна придбання акціонерним товариством акцій в рамках «buy-back» визначається відповідно до ст. 77 Закону № 208-ФЗ (абз. 2 п. 4 ст. 72 зазначеного Закону). В силу п. 1 ст. 77 Закону № 208-ФЗ ціна викупу емісійних цінних паперів товариства повинна визначатися виходячи з їх ринкової вартості у випадках, коли відповідно до цитованим Законом дана ціна визначається рішенням ради директорів (наглядової ради) АТ. Пп. 7 п. 1 ст. 65 Закону № 208-ФЗ відносить визначення ціни (грошової оцінки) майна, ціни розміщення та викупу емісійних цінних паперів до виключної компетенції ради директорів. Проте зі змісту п. 1 і п. 2 ст. 72 Закону № 208-ФЗ випливає, що рішення про проведення процедури «buy-back» може приймати не тільки рада директорів, а й загальні збори акціонерів. При цьому ціна придбання обов'язково вказується в рішенні про придбання акцій товариства (абз. 1 п. 4 ст. 72 Закону № 208-ФЗ).

ЯКИЙ ОРГАН КОМПАНІЇ ПОВИНЕН ВИЗНАЧАТИ ЦІНУ НА ПРИДБАННЯ АКЦІЇ при зворотному викупі У ВИПАДКУ, КОЛИ ТАКЕ РІШЕННЯ УХВАЛЮЄТЬСЯ ВИЩИМ ОРГАНОМ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА?

Дотримуючись положень ст. 77 Закону № 208-ФЗ і беручи до уваги арбітражну практіку3, потрібно відповісти, що таким органом є рада директорів. Але якщо це так, то як можна вказати викупну ціну в рішенні загальних зборів акціонерів про придбання акцій компанії? Звісно ж, що це зробити неможливо, і виникає необхідність розгляду цього питання радою директорів після прийняття загальними зборами рішення про зворотний викуп акцій, що ускладнює процедуру «buy-back», збільшує терміни її проведення та за самою своєю суттю суперечить абз. 1 п. 4 ст. 72 Закону № 208-ФЗ. На нашу думку, з цієї проблеми в законодавстві є явні концептуальні колізії, які повинні бути усунені шляхом внесення відповідних змін до Закону № 208-ФЗ.

У разі викупу акцій мажоритарним акціонером на вимогу їх власників відповідно до п. 1 ст. 84.7 Закону № 208-ФЗ (альтернативна операція «buy-back»), ціна акцій визначається в порядку, передбаченому п. 4 ст. 84.2 цього Закону. При цьому законодавство не містить відповіді на питання про те, на яку дату повинна визначатися викупна ціна: на момент виникнення обов'язку подання відповідного повідомлення або на момент, коли акціонер дізнався про своє право вимагати викупу цінних паперів і направив відповідну вимогу. Відповідь на це питання має велике значення, оскільки особа, яка стала власником більше 95% загальної кількості акцій відкритого суспільства, може направити власникам цінних паперів, які мають право вимагати викупу цінних паперів, повідомлення про наявність у них такого права в останній день строку, встановленого п. 2 ст. 84.7 Закону № 208-ФЗ, тобто тільки на 35-й день з дати придбання відповідної частки цінних паперів. Зрозуміло, що за цей час з ринковою ціною акції підприємства можуть статися всілякі метаморфози.

Приймаючи рішення про те, бути чи не бути процедурі «buy-back», компанія повинна мати уявлення і про альтернативні способи досягнення поставлених цілей, а також про ступінь їх законності.

Найбільш поширеним варіантом мінімізації ризиків і нейтралізації організаційно-правових проблем, які супроводжують «buy-back», є залучення третіх осіб - дочірніх компаній, власників або топ-менеджерів корпорації. В результаті підприємство має можливість не тільки дешево і оперативно викупити власні акції, а й отримати фінансові кошти від зовнішніх джерел - у вигляді кредитів, наданих зазначеним третім особам для придбання акцій. По суті, в цьому випадку діють загальні правила здійснення операцій з купівлі-продажу емісійних цінних паперів. У той же час не варто забувати про вимоги до аффілірованності осіб і про відповідальність за використання інсайдерської інформації, яка має тенденцію до посилення.

Ще одним методом Дозволу процедурних проблем при «buy-back» є організація підпріємством довгострокової програми Викуп акцій на відкрітому прайси. Цей способ вікорістовується не так часто, оскількі требует набагато більшіх ФІНАНСОВИХ витрат, чем при организации відповідної короткострокової програми, и з цієї причини его, як правило, непросто Погодити з акціонерамі. Однак вигідні сторони даної схеми очевидні - в більшості випадків тут вказується тільки кінцевий термін для викупу встановленого обсягу акцій, тому менеджмент компанії може здійснити операцію «buy-back» в найпотрібніший момент, своєчасно знявши таким чином напругу на фондовому ринку.

З чого починається ПРОЦЕС «BUY-BACK»?

Подібно до того, як театр починається з вішалки, класичний процес «buy-back», мабуть, починається із запису в статуті АТ про його право придбати власні акції.

Але однієї такої записи для запуску відповідної процедури, очевидно, недостатньо. Необхідно ще рішення уповноваженого органу. У ролі даного органу виступає загальні збори акціонерів або рада директорів (наглядова рада) корпорації. Останній має право приймати рішення про придбання товариством розміщених ним акцій, тільки якщо це прямо передбачено його статутом і якщо придбання товариством власних акцій не пов'язане зі скороченням їх загальної кількості. Крім того, не слід забувати, що відповідно до абз. 6 п. 1 ст. 84.6 Закону № 208-ФЗ після отримання відкритим суспільством добровільного або обов'язкового пропозиції про придбання акцій рішення про набуття цим АТ розміщених акцій приймається тільки загальними зборами акціонерів.

У разі, коли викуп товариством власних акцій здійснюється на вимогу акціонера (ст. 75 і ст. 76 Закону № 208-ФЗ) або має місце придбання акцій третіми особами, в т. Ч. В рамках добровільного та обов'язкового пропозиції (ст. 84.2, ст. 84.7 та ст. 84.8 Закону № 208-ФЗ), рішення уповноваженого органу компанії для ініціювання відповідних процедур не потрібно. Більш того, алгоритм такого викупу акцій буде відрізнятися значною специфікою, яка заслуговує окремого розгляду.

При прийнятті рішення про придбання товариством розміщених ним акцій повинні бути враховані всі законодавчі ліміти проведення «buy-back», встановлені п. 1 і п. 2 ст. 72, ст. 73 Закону № 208-ФЗ, а також взяті до уваги вимоги до змісту даного рішення п. 4 ст. 72 зазначеного Закону. Оскільки правові обмеження на придбання товариством розміщених акцій були розглянуті раніше, тут ми зробимо акцент на обов'язкові реквізити рішення про проведення «buy-back».

Відповідно до абз. 1 п. 4 ст. 72 Закону № 208-ФЗ рішенням про придбання акцій повинні бути визначені категорії (типи) придбаних акцій, кількість придбаних суспільством акцій кожної категорії (типу), ціна придбання, форма і термін оплати, а також термін, протягом якого здійснюється придбання акцій.

Категорії (типи) придбаних акцій в їх якісному і кількісному аспекті компанія визначає виходячи з тих стратегічних цілей, яких вона бажає досягти в результаті зворотного викупу, а також рівня своєї фінансової спроможності.
Ціна придбання товариством акцій встановлюється його радою директорів (наглядовою радою) виходячи з їх ринкової вартості відповідно до ст. 77 Закону № 208-ФЗ. При цьому для визначення ринкової вартості акцій може бути притягнутий незалежний оцінювач, а в разі викупу товариством власних акцій на вимогу акціонера участь незалежного оцінювача обов'язково. Здається, що якщо акції компанії торгуються на біржі і (або) ціна попиту і ціна пропозиції на акції регулярно публікуються у пресі або доводяться іншим способом до необмеженого кола осіб, то її рада директорів при відсутності до того законодавчих обмежень може визначити викупну ціну акції самостійно. В інших обставинах виникає об'єктивна необхідність скористатися послугами незалежного оцінювача. Даний підхід дозволяє забезпечити прозорість механізму ринкового ціноутворення щодо акцій товариства і відносну оперативність проведення «buy-back».

Якщо власником від 2% до 50% включно голосуючих акцій АТ є держава і (або) муніципальне утворення, то процедура визначення викупної ціни акцій товариства ще більш ускладнюється і формалізується. Але при всьому тому законодавець значно вдосконалив зміст п. 3 ст. 77 Закону № 208-ФЗ.

Так, раніше даний пункт передбачав, що в разі, якщо власником більше 2% голосуючих акцій товариства є держава і (або) муніципальне утворення, то необхідно залучення державного фінансового контрольного органу. В результаті на практиці виникли суперечки про те, які повноваження має володіти даний орган і які наслідки його незгоди з проведеною оцінкою ринкової вартості майна. За однією із справ ФАС Московського округу був навіть зроблено висновок, згідно з яким нормами законодавства не передбачено, що для прийняття радою директорів рішення про затвердження ринкової вартості майна обов'язкова наявність позитивного висновку державного фінансового контрольного органу про ринкову вартість імущества4.

Пункт 3 ст. 77 Закону № 208-ФЗ в новій редакції: передбачає обов'язкове повідомлення федерального органу виконавчої влади, уповноваженого Урядом РФ (далі - уповноважений орган), про прийняте радою директорів рішення про визначення ціни об'єктів; наводить список документів, які подаються до уповноваженого органу; встановлює наслідки неотримання радою директорів укладення уповноваженого органу або отримання негативного висновку; покладає на уповноважений орган обов'язок призупинення виконання рішення ради директорів про визначення ціни об'єктів на термін проведення експертизи звіту про оцінку; надає зацікавленим особам право оскарження висновків уповноваженого органу та результатів експертизи в судовому порядку.

Важливим моментом є те, що тепер у випадку, якщо уповноважений орган не направив в АТ висновок у встановлений термін, ціна об'єктів визнається достовірної і рекомендованої для здійснення угоди (абз. 16 п. 3 ст. 77 Закону № 208-ФЗ). У разі отримання компанією негативного висновку уповноваженого органу рада директорів приймає рішення про відмову від вчинення правочину або рішення про визначення ціни об'єктів з обов'язковим залученням оцінювача і дотриманням порядку, встановленого ст. 77 цитованого Закону (абз. 11 п. 3 ст. 77 Закону № 208-ФЗ).

При цьому угода, ціна якої є, відповідно до п. 3 ст. 77 Закону № 208-ФЗ, недостовірної, може бути визнана недійсною за позовом уповноваженого органу; даний позов підлягає задоволенню, якщо допущені порушення є суттєвими і угода спричинила за собою заподіяння збитків суспільству, державі і (або) муніципального утворення (абз. 17 і 18 п. 3 ст. 77 Закону № 208-ФЗ). Це, по суті, виняток із загального правила, встановленого п. 4 ст. 77 Закону № 208-ФЗ. З огляду на зазначене пункту визнання рішення ради директорів про визначення ціни викупу емісійних цінних паперів компанії недійсним не тягне за собою визнання угод суспільства, скоєних за ціною, визначеною на підставі рішення ради директорів, інших угод, рішень інших органів товариства, випусків емісійних цінних паперів товариства, для здійснення, прийняття, розміщення яких відповідно до вимог Закону № 208-ФЗ необхідно визначення ціни за правилами, встановленими ст. 77 зазначеного Закону, недійсними.

Слід мати на увазі, що експертизу звіту про оцінку цінних паперів, про яку йде мова в новій редакції п. 3 ст. 77 Закону № 208-ФЗ, може за наявності для цього підстав проводити не тільки уповноважений орган, а й будь-яка інша зацікавлена ​​особа. Порядок проведення експертизи звіту про оцінку цінних паперів, а також вимоги і порядок вибору саморегулівної організації оцінювачів, що здійснює проведення експертизи, визначаються федеральним органом виконавчої влади, що здійснює регулювання оціночної діяльності.

Наказом Мінекономрозвитку Росії від 29.09.2006 № 303 (в ред. Від 10.07.2008) було затверджено Положення про порядок проведення експертизи звіту про оцінку цінних паперів, вимог та порядку вибору саморегулівної організації оцінювачів, що здійснює проведення експертизи. Відповідно до п. 2.3 цього Положення, проведення експертизи звіту про оцінку здійснюється саморегульовані організації оцінювачів, в тому числі, що об'єднують осіб, що здійснюють оцінну діяльність на підставі ст. 2 Федерального закону від 27.07.2006 № 157-ФЗ «Про внесення змін до Федерального закону" Про оціночної діяльності в Російській Федерації "».

Форма оплати акцій, що викуповуються визначається АТ самостійно з урахуванням положень його статуту. Якщо інше не передбачено статутом товариства, оплата акцій при їх придбанні здійснюється грошима (абз. 2 п. 4 ст. 72 Закону № 208-ФЗ). У встановленні терміну оплати акцій корпорація вільна повністю і, видається, повинна керуватися лише принципами розумності та ефективності. Аналогічні принципи лежать і в основі визначення акціонерним товариством терміну, протягом якого здійснюється придбання його акцій, з тією лише різницею, що відповідно до абз. 2 п. 4 ст. 72 Закону № 208-ФЗ даний термін не може бути менше 30 днів.

ОТЖЕ, РІШЕННЯ РАДИ ДИРЕКТОРІВ (НАГЛЯДОВОЇ РАДИ) АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПРО ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕДУРИ «BUY-BACK» ПРИЙНЯТО. ЩО ДАЛІ?

Не пізніше ніж за 30 днів до початку терміну, протягом якого здійснюється придбання акцій, товариство зобов'язане повідомити акціонерів - власників акцій певних категорій (типів), рішення про придбання яких прийнято. Повідомлення має містити відомості, які виступають в ролі обов'язкових реквізитів рішення про проведення «buy-back» (п. 5 ст. 72 Закону № 208-ФЗ).

Кожен акціонер - власник акцій певних категорій (типів), рішення про придбання яких прийнято, вправі продати зазначені акції, а товариство зобов'язане придбати їх. При цьому норма абз. 4 п. 1 ст. 8 Федерального закону від 22.04.1996 № 39-ФЗ «Про ринок цінних паперів» (в послід. Ред. Від 27.12.2009; далі - Закон № 39-ФЗ) забороняє реєстраторам, що є професійними учасниками ринку цінних паперів, здійснювати операції з акціями зареєстрованого у нього емітента, але не перешкоджає придбання товариством, самостійно веде реєстр, випущених їм акцій за цивільно-правовими угодами (Визначення ВАС РФ від 14.05.2007 № 5124/07).

У разі, якщо загальна кількість акцій, щодо яких надійшли заяви про їх придбання товариством, перевищує кількість акцій, яке може бути їм придбано з урахуванням правових обмежень щодо «buy-back», акції купуються в акціонерів пропорційно заявленим вимогам (п. 5 ст. 76 Закону № 208-ФЗ). При цьому вартість акцій, що належать акціонерам, виходячи зі співвідношення до вартості чистих активів, істотно знижується.

Власні акції, придбані АТ, які не надають права голосу, вони не враховуються при підрахунку голосів, по них не нараховуються дивіденди (абз. 2 п. 3 ст. 72 Закону № 208-ФЗ). Саме тому викуп товариством власних акцій іноді замислюється як механізм посилення впливу акціонера на діяльність компанії.

Цінні папери, викуплені корпорацією за рішенням про зменшення статутного капіталу, погашаються в момент їх придбання (абз. 1 п. 3 ст. 72 Закону № 208-ФЗ). В інших випадках акції підлягають реалізації за ціною не нижче їх ринкової вартості не пізніше одного року з дати їх придбання. В іншому випадку загальні збори акціонерів повинне прийняти рішення про зменшення статутного капіталу АТ шляхом погашення зазначених акцій (абз. 2 п. 3 ст. 72 Закону № 208-ФЗ).

ПРИКЛАД

У арбітражної практиці виникло питання про правові наслідки реалізації підприємством розміщених акцій, придбаних ним за рішенням ради директорів, після закінчення встановленого законом річного строку з дати їх придбання. Президія ВАС РФ в своїх Постановах від 01.02.2000 № 5784/99 і від 06.12.2005 № 9341/05 зазначив, що, оскільки наслідків реалізації акцій пізніше одного року з дня їх придбання Федеральним законом не встановлено, угоди по реалізації акцій не можуть бути недійсними за ст. 168 ГК РФ.

Застосування норм ст. 48, ст. 65 і ст. 69 Закону № 208-ФЗ в їх системній єдності дозволяє зробити висновок, що питання, пов'язані з реалізацією придбаних товариством власних акцій, належать до компетенції одноосібного виконавчого органу компанії. Цим же шляхом йде і арбітражна практика (див., Наприклад, постанова ФАС Далекосхідного округу від 19.04.2004 № Ф03-А37 / 04-1 / 778, постанова ФАС Волго-Вятського округу від 12.05.2003 № А31-22 / 205) .

Однак в іншому процедура реалізації набутих самим суспільством акцій законодавством не регламентована, тому тут слід застосовувати загальні положення про угоди щодо даних цінних паперів. При цьому не варто забувати, що в разі появи при проведенні таких операцій фактів, які згідно зі ст. 30 Закону № 39-ФЗ є суттєвими, компанія зобов'язана розкрити відповідну інформацію про цінні папери в установленому порядку.

1 Див., Наприклад: Постанова ФАС Московського округу від 26.08.2004 № КГ-А40 / 7182-04; Постанова ФАС Східно-Сибірського округу від 25.04.2005 № А78-275 / 03-С1-16 / 13-Ф02-1678 / 05-С2.

2 Див., Наприклад: Постанова Президії ВАС РФ від 06.06.2000 № 8217/98; Постанова ФАС Московського округу від 14.06.2005 № КГ-А41 / 4744-05; Постанова ФАС Московського округу від 12.07.2006 № КГ-А41 / 6060-06 у справі № А41-К1-23352 / 05.

3 Див., Наприклад: Постанова ФАС Московського округу від 15.02.2006, 08.02.2006 № КГ-А41 / 36-06 по справі № А41-К1-8502 / 05.

4 Див .: Постанова ФАС Московського округу від 25.08.2006 № КГ-А40 / 7710-06.

5 Економічні суперечки: проблеми теорії і практики. 2003. № 4.